У Новій Зеландії комахи почали втрачати свої крила через вирубування лісів, — учені

За 750 років люди сильно змінили природний ландшафт Південного острова, що призвело до швидких еволюційних змін серед деяких видів, пише Science Alert.

Zelandoperla fenestrata — це вид веснянок із двома різними фенотипами: один із крилами, здатний до польоту, а інший — з недорозвиненими крилами або навіть без них, описаний як безкрилий.

Безкрилий вид веснянок зазвичай зустрічається на великих висотах, де мало дерев, і тому сильний вітер може легко здути комаху в прірву. Тим часом, здатні до польоту мухи, як правило, ховаються у високогірних лісах, де комахам необхідно досліджувати все середовище проживання.

Однак у регіонах, де були вирубані високогірні ліси, експерти помітили щось гостроцікаве. Комахи на цій висоті, які зазвичай вміють літати, не можуть цього зробити.

На думку вчених, вирубування лісів, викликане людиною, побічно позбавило цих комах здатності літати, і з еволюційної точки зору люди зробили це за дуже короткий проміжок часу.

Повсюдне спалювання лісів почалося незабаром після прибуття маорі десь після 1200 р. н. е., і до теперішнього часу понад 40% лісів, які колись покривали Нову Зеландію, перетворилися на пасовища і зарості папороті.

Незважаючи на те, що ця територія була останньою великою землею, освоєною людиною, вже видно еволюційний вплив на місцеву дику природу. Безкрила веснянка — лише верхівка айсберга.

"Цілком ймовірно, що широкомасштабне вирубування лісів збільшило частку безкрилих мух на великих територіях південній частині Південного острова", — зазначають учені.

Команда побоюється, що без крил веснянки не зможуть шукати собі пару в ширшому територіальному ареалі, що збільшує генетичну різноманітність. Це може вплинути на здоров'я виду в довгостроковій перспективі, а також на ризик зникнення комах.

У швидко мінливому світі, де вимирає безліч інших комах, ці побоювання небезпідставні. Знищуючи ліси, які колись переховували веснянок, люди змінюють власне спосіб подиху вітру.

Автори визнають, що існують й інші чинники, крім вітру, які роблять політ комах на відкритій вершині гори складними, наприклад, стабільність середовища проживання і температура, однак вони стверджують, що ці потужні пориви є найбільш помітною особливістю гірських вершин Нової Зеландії.

Чарльз Дарвін, ймовірно, погодився б із цим висновком. Понад півтора століття тому він і ботанік Джозеф Хукер вступили в запеклу суперечку про те, чому так багато комах втрачають свої крила, коли вони очевидно є корисними придатками.

На островах між Антарктидою та Австралією двоє вчених помітили, що майже всі комахи втратили крила. Навіть мухи більше не літали. Незважаючи на скептицизм свого колеги, Дарвін стверджував, що в усьому винен вітер.

Якщо комаха спробує літати на такому відкритому ландшафті, її просто віднесе в море. У цій ситуації фенотип безкрилих комах переможе. В останні роки його гіпотеза отримала все більшу підтримку.

Наприклад, у 2020 році дослідники дійсно з'ясували, що вітер грає важливу роль, хоча і не виняткову, у втраті можливості комах до польоту на віддалених островах Південного океану.

У випадку з новозеландською веснянкою фахівці підозрюють, що наявність води, кількість світла або продуктивність можуть визначати, буде популяція комах літати чи ні.