Мая нікуди не зникли. Учені спростовують глобальний крах давньої цивілізації

Мая жили в Центральній Америці і на півострові Юкатан з 1800 року до нашої ери. Згідно з багатьма дослідженнями, цивілізація мая занепала між 800 і 1000 роками нашої ери. Але хоча термін "занепад" асоціюється з руїнами, зарослими лісами, і стародавньою цивілізацією, міста якої були занедбані, реальність набагато складніша, пише Livescience.

Учені говорять, що прийшла в занепад політична система мая, а не їхнє суспільство.

"Понад 7 мільйонів мая, котрі живуть сьогодні в Центральній Америці і за її межами, підтверджують цей факт", — говорить Ліза Лусеро з Університету штату Іллінойс в Урбана-Шампейн.

У стародавніх мая не було єдиного лідера, і вони не були об'єднані в єдину державу. Цивілізація мая складалася з безлічі невеликих держав, кожна з яких розташовувалася навколо центрального міста. Хоча в мая були загальні культурні та релігійні особливості, у кожної держави був свій лідер.

Учені вважають, що в період з 800 до 1000 року деякі міста-держави занепадали, а інші навпаки процвітали. Тому говорити про загальний занепад цивілізації не можна.

"Територія проживання мая була великою, вони мали різний державний устрій і говорили різними мовами, тому не можна застосувати термін "занепад" до всіх підряд", — говорить Мерилін Массон, з Університету Олбані.

Коли місто Чичен-Іца занепало, в основному через тривалу посуху в 11 столітті, інше місто на півострові Юкатан, Маяпан, почало процвітати.

"Багато що з того, що ми знаємо про ранню релігію мая, отримане з книг, написаних в Маяпані, а також від нащадків мая, які зустріли і пережили європейську колонізацію", — говорить Массон.

Держави мая продовжували існувати навіть після того, як регіон спустошили війни і хвороби, пов'язані з приходом європейців у Центральну Америку.

"Ми завжди повинні пам'ятати, що остання держава мая, Нойпетен, впала тільки в 1697 році", — говорить Гай Міддлтон з Університету Ньюкасла в Британії.

Політика й екологія

У занепаді міст мая зазвичай звинувачують поєднання політичних та екологічних проблем.

За словами Лусеро, аналіз утворень у печерах, таких як сталактити і сталагміти, показує, що між 800 і 930 роками в південній частині Мезоамерики було кілька серйозних багаторічних посух. У результаті постраждало сільське господарство, торгівля і це викликало масові заворушення серед підданих, які перестали вірити своїм лідерам. А ті у свою чергу намагалися незадоволених втихомирити за допомогою сили.

Однак, занепад в одному регіоні був часом розквіту в іншому. Регіон Кочуа на півострові Юкатан процвітав з 800 по 930 роки, але потім також занепав. Чому це сталося, учені поки не знають. Зникнення однієї держави і розквіт іншої тривали і під час європейської колонізації, кажуть учені.

Після того, як останню державу мая було завойовано іспанцями в 1697 році, народ мая продовжував жити на цій території, без дискримінації та іноді піднімаючи повстання проти Іспанії та урядів, які прийшли до влади після закінчення іспанського колоніального правління в 1821 році.

"Важливо розуміти, що, хоча древні міста і держави мая занепали, а їхня культура трансформувалася, самі мая не зникли", — говорить Міддлтон.

Інші теорії

Наразі все ще існує понад 80 теорій краху класичної цивілізації мая. Серед них є ті, які головною причиною занепаду називають війну, руйнування торгових зв'язків через занепад головних торгових міст, а також поширення інфекційних захворювань, які в тропіках не рідкість. Але зараз більшість учених схиляються до фактору посухи, який найбільше негативно вплинув на держави мая.

Цивілізація мая

Цивілізація мая відома своєю писемністю — найскладнішою і високорозвиненою системою письма в доколумбовій Америці, а також своїм мистецтвом, архітектурою, математикою, календарем і астрономічною системою. Цивілізація мая розвивалася на території, яка сьогодні включає південний схід Мексики, усю Гватемалу і Беліз, а також західні частини Гондурасу і Сальвадора. "Мая" — це сучасний термін, використовуваний для позначення різних народів, котрі населяли цю територію. Вони не називали себе "мая" і не мали почуття загальної ідентичності або політичної єдності. Сьогодні їхні нащадки налічують понад 7 мільйонів чоловік, говорять понад 28 збереженими мовами мая і проживають майже в тому ж районі, що і їхні предки.