Мільйон років до нашої ери. Чому вимерли мамонти, і якого кольору вони були насправді

Мамонти, згідно з однією з гіпотез, створеної на основі генетичних досліджень, потенційно могли бути світлими, навіть білими, як і багато інших ссавців, які живуть у суворому холодному кліматі.

Логічно, що це могло давати їм перевагу з точки зору теплообміну (біла шерсть — це не стільки маскування на снігу (не впевнений, що в мамонтів така була потреба), скільки найкраща термоізоляція, за відсутності пігменту тіло кожного волоса вміщує більше повітряних камер, що покращує термоізоляцію).

Звичне зі знайдених викопних решток буре хутро, згідно з цією ж гіпотезою, — результат зміни білків з плином часу (відповідно до полярної гіпотези, якраз приклади фрагментів зі світлої вовни — це результат знебарвлення з плином часу).

У процесі читання заміток на цю тему, попався матеріал з іншого цікавою гіпотезою, також заснованою на генетичних аналізах.

Важливо

Загинути або вижити. Чому одні країни домагаються успіху, а інші занепадають

Їхньою метою було порівняння ДНК-інформації шерстистих мамонтів (вчасно виправився, я чогось спочатку написав "шерстистих восьминогів" — мені подобається ідея подібної істоти!), що жили 45 тис. років тому — в епоху розквіту популяції, а також приблизно 4 тис. років тому — на самому заході, коли гіганти збереглися на ізольованих островах, у скромних популяціях, зокрема тих, хто жив на острові Врангеля в Північному Льодовитому океані.

Перш за все, виникла мутація, що зробила шерсть мамонтів більш блискучою, "сатиновою", — ймовірно, це мало дуже красивий вигляд, але подібна шуба гірше зігрівала, тварини більше страждали від холоду.

Той же ген впливав і на травлення, викликаючи хронічний збій, що призводить до печії. Паралельно в мамонтів генетично зламалася система нюху, вони стали гірше вловлювати запахи, що позначалося і на ефективності добування їжі та на соціальних зв'язках, оскільки менш ефективною стала комунікація на базі феромонів.

Все це стало можливо через ізольованість групи. Якщо на материку, в Сибіру, в момент розквіту кількість мамонтів обчислювалася десятками тисяч, і негативні мутації можна було "залікувати" здоровими генами, то на острові Врангеля мешкала лише пара сотень тварин (уточнення з коментарів: "Для збереження генетичного різноманіття група повинна бути більше 500 особин"), припливу свіжої крові не було, і всі поломки так і зберігалися в генофонді, що призводило до виродження.

У підсумку, більш хворі і слабкі ніж їхні предки, останні мамонти вимерли (варто уточнити, що гіпотез причин зникнення цих істот безліч: у тому числі кліматичний, антропогенний (винищення людиною під час полювання) та ін.).

Сумно: останні мамонти — можливо, що білі та блискучі! — мерзли, страждали на печію та погано відчували запахи :(

Першоджерело.