Військові дослідники вивчають білок (так, саме білок) для розробки нових роботів

Білки стрибають, приземляються, маневрують і пристосовуються до навколишнього середовища за мілісекунди. Їхні перестроювання в польоті здаються наглядовому людському оку чудесним досягненням. Як їм вдається так швидко переміщатися і точно знати, куди стрибнути? Невже вони розраховують висоту і дальність стрибків або параметри приземлення? Їхня спритність і швидкість реакції просто вражає.

Фокус переклав нову статтю Кріса Осборна — висококваліфікованого експерта із закупівель, логістики і технологій, у минулому працював у Пентагоні — про те, чим саме білки залучили військових.

Біометрика, білки і роботи

Військові вчені теж звернули увагу на ці здібності і почали амбітні дослідження, щоб визначити і вивчити природні біологічні механізми, які стоять за спритністю білок. Завдяки цьому дослідники сподіваються розвинути "творчий інтелект" роботів.

"Білкам необхідна здатність до адаптації: вони можуть злетіти вгору згрупувавшись, плавним або жорстким стрибком, а позу для приземлення неможливо передбачити, — розповідає Дін Калвер, керівник програми Армійського дослідного управління. — Раптовість і швидкість, з якими білки приземляються, деруться і хапаються за гілки, просто разюча. Вивчаючи це, ми зможемо надати нашим роботам гнучкість у прийнятті рішень".

і здатні дати цінні ідеї щодо розробки роботів, які "творчо" пристосовувалися б до навколишнього середовища.

Як пояснив Калвер, навіть найбільш просунуті роботи не можуть миттєво враховувати зміни в навколишньому середовищі. "Якщо ми хочемо, щоб вони (роботи) виконали якесь завдання, ми повинні розповісти їм крок за кроком, як це зробити. Вони не вміють пристосовуватися до мінливості".

Калвер додав, що білки, схоже, мають якийсь внутрішній механізм, який дозволяє їм миттєво пристосовуватися до раніше незнайомого середовища. Армійське дослідне управління працює над тим, щоб визначити, зрозуміти і перевести цю здатність у чисельні показники.

Наразі проводиться досить багато так званих біометричних досліджень. Наприклад, ще кілька років тому дослідники Пентагону уважно вивчали польоти зграй птахів і роїв бджіл, намагаючись знайти нові ідеї, які можна було б використовувати при розробці алгоритмів роїння дронів. Якимось чином зграї птахів і бджіл слідують складним і швидко мінливим траєкторіям польоту в безпосередній близькості одне від одного, але при цьому ніколи не стикаються. Чому? Які біологічні явища роблять це можливим? Дослідники отримали цінну інформацію, яка стала в нагоді вченим при розробці нових програм для польоту роїв безпілотників.

Ця програма з білками відрізняється в застосуванні, але наслідує схожу концепцію.

"Вивчаючи світ природи, ми бачимо безліч організмів, які значно перевершують людські можливості", — робить висновок Калвер.