Учені розповіли, чи дійсно працює "сироватка правди"

Здатність відокремлювати правду від брехні постійно вислизає від людини. Люди схильні брехати, коли це необхідно, і ми погано справляємося з визначенням того, коли нам говорять неправду, пише Discover Magazine.

Навіть поліцейські та інші фахівці, які пройшли навчання розпізнавати обман, помиляються приблизно так само часто, як і звичайні люди. Багато б хто запропонував вирішити цю проблему за допомогою легендарної "сироватки правди" — загальний термін для психоактивних речовин, що використовуються для отримання приховуваних людиною відомостей.

Однак, наразі такого препарату не існує, тобто такого, який послідовно і передбачувано спонукав би говорити правду. Проте, у минулому столітті ця можливість приписувалася безлічі речовин, які викликали суперечки про їхню етичність та законність, а також про механізми, що лежать в основі самої пам'яті.

Походження "сироватки правди"

З часів римської епохи люди намагалися витягти інформацію одне в одного за допомогою психоактивних речовин. Перші спроби ґрунтувалися на звичайному алкоголі. Однак, сучасне захоплення "сироватками правди" почалося на початку XX-го століття.

У той час препарат під назвою скополамін широко використовувався в ролі знеболювального при пологах. Він занурював жінок у напівсонний стан і, як стверджувалося, стирав будь-які спогади про біль.

Під час одних таких пологів у 1916 році акушер з Техасу на ім'я Роберт Хаус попросив у чоловіка жінки, яка народжувала, ваги, щоб зважити новонародженого. Однак, той не міг їх знайти, поки дружина, яка ще перебувала під наркозом, точно не вказала йому, де вони лежать. Хаус був вражений.

Після подальших експериментів він переконався, що препарат, за іронією долі, може досягати прямо протилежної мети: відновлення спогадів.

За словами історика Елісон Вінтер, поява скополаміну як "сироватки правди" відбулася в період, який характеризується дискусіями про те, як боротися в суспільстві з корупцією і злочинністю шляхом розробки нових наукових методів та технологій.

Психологи із самого початку насторожено ставилися до заяв Хауса, але деякі судові слідчі прийняли це відкриття. У наступні десятиліття список ймовірних "сироваток правди" тільки збільшувався.

Ненадійні оповідачі

Речовини, що використовуються для примусу до зізнання, відносяться до різних класів, але всі вони пригнічують центральну нервову систему і вводять людей у розслаблений, а у великих дозах — у гіпнотичний стан. Також варто враховувати ще й той факт, що розповідати правду набагато легше, адже брехня вимагає розумових зусиль, винахідливості і концентрації.

Тому, якщо ваші інтелектуальні здібності ослаблені, ви, швидше за все, підете шляхом найменшого опору і зізнаєтесь. У перші роки використання "сироватки правди" ця аргументація переважала в правоохоронних органах. Протягом десятиліть поліція вільно застосовувала "сироватку правди", хоча судді повсюдно відкидали показання, дані під впливом речовин, як недійсні.

Важливо розуміти, що людина, яка перебуває під впливом препаратів, може видати справжні факти, але її слова з такою ж легкістю можуть бути всього лише плодом уяви. Крім того, у своєму вразливому стані люди схильні до (навмисних чи ні) маніпуляцій з боку того, хто запитує.

Незаконність "сироватки правди"

Саме собою використання "сироватки правди" не заборонене за умови, що випробуваний дає на це згоду. Однак, малоймовірно, що докази, отримані таким чином, будь-коли зможуть бути припустимі в суді, за винятком обмежень.

Так, наприклад, у 2012 році суддя в штаті Колорадо дозволив ймовірному стрілку з кінотеатру "Аврора" пройти "наркоаналітичне інтерв'ю", але не для визначення його провини, а для визнання його неосудності. Але навіть це було дуже суперечливо.

Знову ж таки, навіть там, де юридичний і етичний статус "сироватки правди" не ставиться під сумнів, її достовірність залишається під питанням. Тим не менш, вона може застосовуватися строго як засіб збору інформації і за інших обмежених обставин.