Модники із неоліту. Археологи з'ясували з чого люди ткали одяг 8,5 тисячі років тому

Викопний текстиль було виявлено у стародавньому місті Чатал-Хююк, яке було засноване 9 тисяч років тому на території сучасної Туреччини. Раніше вчені припустили, що тканину для одягу місцеві жителі робили із вовни чи льону. Але нове дослідження говорить про зовсім інший склад, повідомляє Phys.

Чатал-Хююк — це одне з найвідоміших стародавніх міст у світі, яке відноситься до епохи неоліту. За словами археологів, він був заснований понад 9 тисяч років тому і люди тут мешкали близько 2 тисяч років. Про те, який одяг носили місцеві жителі тисячі років тому, вчені сперечалися з 1962 року, коли були виявлені перші шматки тканини. Дехто припускав, що давні люди шили одяг із вовни, інші говорили — із льону. Тільки через стільки років є однозначна відповідь на це питання: не з вовни, і не з льону.

Зразки тканини

Під час нових розкопок, які закінчилися ще у 2017 році, у Чатал-Хююк було виявлено кілька нових шматків тканини. Згодом вчені дізналися, що їхній вік – від 8500 до 8700 років. Використовуючи саме ці тканини, вчені і знайшли відповідь на запитання: з чого вони були створені?

Дослідженням тканин займалися Лізі Бендер Йоргенсен з Норвезького університету природничих та технічних наук та Антуанетта Рас-Айхер та Бернського університету.

Відповідь на питання, що давно цікавить

"Місцеві воліли використовувати луб'яне волокно для створення тканин. Такий висновок ми зробили в результаті аналізу", — говорить Бендер Йоргенсен.

Вчені виявили, що зразок волокна у знайденій тканині зроблений із луб'яного волокна дуба. І це найстаріша ткана матерія зі збережених у світі. Луб'яне волокно знаходиться між корою та деревиною таких дерев, як верба, дуб або липа. Деревину з дуба люди використовували для будівництва будинків, і збирали луб'яні волокна, щоб шити одяг, кажуть вчені.

Тут не було льону

Також за словами дослідників, місцеві жителі не вирощували льон, адже тут не виявили велику кількість лляного насіння. Вчені дійшли висновку, що мешканці міста Чатал-Хююк не ввозили лляне полотно з інших місць, як вважалося раніше, а використовували ресурси, до яких вони мають доступ на місці.