Учені виявили найстаріше свідчення масового отруєння ртуттю

кіновар, стіл, фото
Раніше кіновар використовували для виготовлення пігментів у фарбах, необхідних для різних ритуальних цілей

На думку дослідників, люди могли вдихати пари ртуті випадково чи навмисно, під час різних ритуалів.

Згідно з новим дослідженням, ранні свідчення отруєння ртуттю були виявлені в кістках людей 5000-річної давнини, похованих в Іспанії та Португалії, пише Live Science.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), вплив важких металів природного походження може токсично впливати на організм, зокрема на нервову, травну та імунну системи.

На сьогодні люди найчастіше піддаються впливу ртуті, коли вживають у їжу певний вид риб чи молюсків, у тканинах яких міститься метилртуть – високотоксична форма ртуті. Менш поширений спосіб впливу ртуті на людей – це вдихання її пари. Якщо ртуть негайно не локалізувати чи не очистити, вона може випаруватися, перетворившись на невидиму токсичну пару без запаху. Але наскільки поширеним був вплив ртуті в минулому?

Щоб це з'ясувати, дослідники із Севільського університету проаналізували людські кістки, зібрані з 23 різних археологічних об'єктів, що включають ями та печери, по всій Іспанії та Португалії. Кістки належали 370 людям, які жили в різні періоди часу протягом 5000 років.

Так, аналіз деяких кісток показав надзвичайно високий рівень вмісту ртуті, рівень, який міг бути викликаний харчуванням чи розкладанням після смерті. У деяких останках рівень ртуті був до 400 мільйонної частки (ppm), що набагато вище за норму, прийняту ВООЗ — не більше 1-2 мільйона частки (ppm).

кіновар, стіл, фото
Кіновар із стародавньої шахти

Як стверджують учені, такий високий рівень ртуті, швидше за все, був спричинений впливом кіновару – токсичного мінералу, сульфіду ртуті. У подрібненому стані цей мінерал перетворюється на дрібний порошок яскраво-червоного кольору. Раніше його використовували для виготовлення пігментів у фарбах, необхідних для різних ритуальних цілей.

Найвищі рівні вмісту ртуті були в останках, датованих періодом від 2900 до 2300 років до н.е.

У цей час кіновар став якоюсь священною речовиною, яку продавали і широко використовували в різних ритуалах та практиках. У гробницях цього періоду, знайдених на півдні Португалії та Андалусії (Іспанія), порошок кіновару використовувався для розпису камер, прикраси статуеток і навіть для намазування покійників.

Як зазначають фахівці, люди могли вдихати пари ртуті або вживати велику її кількість, що міститься в кіновару, суто випадково або навмисно (з ритуальною метою).

До кінця мідного віку та початку бронзового віку, близько 2200 року до н. е., використання кіновару значно скоротилося.