Диво світу — Висячі сади Вавилону: який вони мали вигляд, що там росло й де їх шукати

Із усіх семи чудес світу, що існували на Землі, донині збереглася лише Велика піраміда Гізи в Єгипті. На жаль, решта шість чудес були безповоротно втрачені.

Наприклад, від храму Артеміди в Туреччині залишилися лише руїни, а Олександрійський маяк і Галікарнаський мавзолей проіснували близько тисячоліття після того, як з'явився перший список семи чудес світу, пише Discover.

Найзагадковішими із семи чудес Стародавнього світу залишаються Висячі сади Вавилону або Висячі сади Семіраміди. Передбачається, що вони існували близько 2500 років тому. У жодному з писань того часу на жаль, не збереглося докладного опису таємничих садів. Тому сьогоднішні дослідження спираються лише на праці істориків, які пізніше цитували у своїх працях свідчення очевидців.

Достеменно невідомо, де саме розташовувалися сади в місті Вавилоні або в ассирійському місті Ніневії. Деякі вчені взагалі сумніваються в тому, що таке чудо світу могло дійсно існувати.

Як свідчать стародавні легенди, поява садів пов'язана з історією вавилонського царя Навуходоносора II та його царицею Амітіс із країни Мідії, яка, ймовірно, розташовувалась на нинішній території Азербайджану та Курдистану.

Оскільки Вавилон був посушливою територією, цариця Амітіс нудьгувала за садами своєї батьківщини. Згідно із записами, саме так і було ухвалено рішення звести величні сади.

Найперша згадка про висячі сади Вавилону відноситься до III століття до н.е. і належить вавилонському жерцю й історику Беросу. На жаль, праці Бероса не збереглися, але їх часто цитував римський історик I століття Йосип Флавій.

Берос, а пізніше і Флавій описували Вавилон, оточений величними стінами та висячими садами, де росли різні дерева.

"Навуходоносор II створив подобу гірського пейзажу, щоб догодити своїй цариці, оскільки вона виросла в Мідії та любила гірську місцевість", — цитує Флавій Бероса у своїх працях.

Незважаючи на красу такої історії кохання, підтверджень у неї замало. Справа в тому, що Навуходоносора II згадує у своїх працях лише Флавій. В інших описах висячих садів присутній сирійський цар, а також не вказується причина будівництва чуда світу.

"Інші описи просто говорять про те, який вигляд мали висячі сади Вавилону", — каже ассиріологиня з Каліфорнійського університету в Берклі Лорі Пірс.

Йосип Флавій описує високі мури, які підтримували кам'яні колони. Водночас грецький історик Діодор Сицилійський писав про тераси зі склепіннями, які могли бути схожими на сучасні ангари, але у формі піраміди або зикурата, якщо говорити мовою того часу. Воду для поливу садів брали в річці, можливо, використовуючи насоси.

Античний історик і географ Страбон, який народився в I столітті до нашої ери, описував склепінчасті тераси з порожніми стовпами кубічної форми. Стовпи були заповнені землею, щоб утримувати коріння великих дерев. До терас вели сходи, поряд із якими розташовувалися водонапірні машини, що піднімали воду для поливу з річки Євфрат.

"Уся ця конструкція була схожа на чотирикутну піраміду з обпаленої цегли, висотою в стадіон і довжиною в ще один стадіон із кожного боку", — писав Страбон.

Учені припускають, що сади могли бути збудовані вздовж однієї з палацових стін, товщина яких у деяких місцях могла досягати шести метрів.

Важко сказати, які саме рослини були у висячих садах, але деякі стародавні документи можуть пролити трохи світла на це питання. За словами Пірса, збереглися записи рослин, які вирощували в садах вавилонських царів загалом. До цього списку входять часник, цибуля, пажитник, коріандр, кріп та інші трави, а також серед дерев вказуються кедри.

Ассиріологиня з Оксфордського університету Стефані Даллі вважає, що висячі сади Вавилону насправді були висячими садами Ніневії — ассирійського міста, яке іноді в історичних текстах називали Вавилоном.

Доказ цієї теорії — у текстах історика Діодора, який писав, що сади були побудовані легендарною царицею Ассирії Семірамідою.

Існування самої Семіраміди залишається предметом суперечок. Але достеменно відомо, що ассирійський цар Сеннахірім, який правив із 704 р. до н.е., мав великі сади у своєму палаці в Ніневії. Також доісторичні документи свідчать, що Сеннахірім мав і передову техніку для зрошення цих садів.

Крім цього, на одній із фресок, що збереглися, з палацу в Ніневії були зображені сади й канал.

Відомо, що місто Вавилон оточували кілометри стін, які були досить широкими, щоб витримати тераси із садами.

Учені не можуть точно сказати, коли сади було знищено та ким саме. Але в стародавньому тексті Страбона описуються сади, які до кінця I століття до н.е. перетворилися на руїни. Також давній історик писав, що Олександр Македонський хотів відновити висячі сади, але помер, не встигнувши здійснити свій план.

Із того часу ідея знайти розташування висячих садів Вавилону, можливо, була втрачена назавжди. За словами сучасних дослідників, оскільки русло Євфрату дуже змінилося з часів правління Македонського, руїни садів можуть лежати на дні річки.