Пробуджує "ген ватажка". Виявлено, що крихітний паразит робить із вовками щось дивне

Токсоплазмоз — захворювання, ймовірно, відоме всім власникам котів. Крихітний паразит здатний зароджуватися лише в тілах котячих, проте легко заражає і процвітає майже у всіх теплокровних тваринах, пише Science Alert.

Нове дослідження показує, що вплив токсоплазми (Toxoplasma gondii) у дикій природі вкрай мало вивчений, результати показують, що паразит робить більший вплив на екосистеми та поведінку тварин, ніж ми могли б передбачити раніше.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливішіновини зі світу науки!

Група дослідників із проєкту "Єллоустоунський вовк" під керівництвом біологів Коннора Меєра та Кіри Кессіді 26 років спостерігали за поведінкою вовків, провели понад 200 аналізів крові тварин і дійшли до цікавого висновку — крихітні паразити, заражаючи вовків, роблять із ними щось дивне.

Зазначимо, що T. Gondii, потрапляючи в тіло будь-кого іншого, починають шукати спосіб перенести своє потомство всередину кішки, щоб не опинитися в еволюційній безвиході. В результаті носій починає поводитися вкрай дивно — наприклад, заражених щурів приваблює запах сечі котів, що значно збільшує їхні шанси на смерть. Крім того, науці відомо, що "жертвами" паразитів стають і шимпанзе, які, найімовірніше, шукатимуть зустрічі з більшими кішками, наприклад, леопардами.

Сірі вовки (Canis lupus) в Єллоустоунському національному парку не зовсім потрапляють під опис здобичі кішок, проте їхня територія проживання збігається з територією пум, які є переносниками T. Gondii. Крім того, обидва хижаки полюють на лосів, оленів-мулів та бізонів це може бути одним зі способів зараження. Крім того, дослідники вважають, що вовки можуть заразитися токсоплазмозом через поїдання мертвих пум або проковтування їх екскрементів.

У новому дослідженні зібрано спостереження за сірими вовками за 26 років — це дозволило вченим вивчити вплив T. Gondii на проміжного господаря у диких умовах.

Меєр і Кессіді провели понад 200 аналізів крові місцевих пум і сірих вовків і дійшли висновку, що зграї з великою територією, що перетинається з пумами, мають більше шансів підчепити паразита. Крім того, дослідники виявили, що заражені вовки були схильні до більшого ризику — наприклад, в 11 разів частіше переміщали свої зграї ближче до пум. Також дослідники виявили, що заражені самці вдвічі частіше залишали свою зграю протягом пів року порівняно з типовим для неінфікованих 21 місяців. У самок також спостерігалася подібна поведінка — вони на чверть частіше залишали зграю протягом 30 місяців порівняно з типовими 48 місяцями.

Однак, куди цікавим виявився той факт, що шанси заражених самців стати ватажками зростали вдвічі. Дослідники виявили, що T. Gondii здатний підвищувати рівень тестостерону в крові, що призводить до підвищеної агресії та домінування, які допомагають зараженому самцю зайняти своє лідируюче місце у зграї.

Дослідники вважають, що зараження ватажків зграї токсоплазмоз матиме кілька істотних наслідків для зграї. По-перше, передача паразита може стати вродженою від матері до потомства. По-друге, поведінка ватажка зграї відіб'ється на поведінці всіх вовків.

Біологи впевнені, що результати їхнього дослідження проливають світло на вплив цих крихітних паразитів на динаміку цілої екосистеми, а також свідчить про те, що вони все ще є маловивченими.

Раніше Фокус писав про те, що вчені пояснили, як давні люди змогли одомашнити вовків.