Скорбота за вихованцем може бути такою ж сильною, як і при втраті людини: вчені пояснили чому

Дослідження показують, що прихильність до іншої людини проявляється в нашому сприйнятті її як надійного джерела комфорту, підтримки, коли вона засмучений, почуття задоволення від присутності та туги за нею у хвилини розлуки. Цікаво, що вчені визначили такі самі особливості і наших стосунків із улюбленими вихованцями, пише Science Alert.

За словами викладача психології освіти та Центру смерті та суспільства Університету Бата Сема Карра, наші стосунки з домашніми вихованцями можуть бути не менш емоційними, як і з іншими людьми. Це підтверджують наукові дослідження.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та захопливі новини зі світу науки!

Дослідження показують, що деякі групи людей схильні до розвитку ближчих відносин зі своїми вихованцями. Зазвичай це стосується ізольованих людей похилого віку, тих, хто втратив довіру до оточення, а також тих, хто покладається на тварин-помічників.

Крім того, вчені виявили, що ми платимо високу ціну за наші тісні зв'язки з пухнастими, лускатими чи пернатими друзями — сумуємо за втратою своїх вихованців. За словами Карра, існує дві найбільш поширені і сильні причини, що посилюють нашу скорботу — евтаназія і безправне горе.

По-перше, смерть улюбленого вихованця може бути єдиним випадком у житті, коли більшість з нас можуть зіткнутися з евтаназією. Вина чи сумніви щодо прийнятого рішення можуть гризти людей і значно посилити горе.

Дослідження показують, що існують різні реакції на евтаназію домашніх тварин. Наприклад, ізраїльське дослідження показує, що 83% людей після евтаназії вихованця впевнені, що ухвалили правильне рішення і дарували тварині спокій. Однак канадське дослідження показує, що 16% людей після такого досвіду почуваються вбивцями. Американське ж дослідження показує, що 41% людей після евтаназії вихованця почуваються винними, а 4% взагалі відчувають суїцидальні почуття.

Водночас важливо розуміти, що евтаназія також дає людям шанс підготуватися до втрати вихованця — провести більше часу разом, проявити любов і турботу, приготувати улюблені ласощі для друга.

По-друге, за словами Карра, ми можемо зіткнутися з безправним горем — цей тип втрати ще менш прийнятний у соціальному світі. Простими словами, ми відчуваємо безправне горе, коли суспільство повною мірою не цінує, а, можливо, й ігнорує наше горе, вважаючи його недостатньою причиною. Наприклад, ваш начальник не зрозуміє, якщо ви візьмете вихідний або відпустку, щоби пережити горе від втрати вихованця.

За словами психологів Роберта Неймеєра та Джона Джордана, безправне горе є результатом відсутності емпатії, коли люди заперечують власне горе, вважаючи його ганебним чи недостатнім.

Вчені вважають, що безправне горе, мабуть, стримує емоційне вираження і це ускладнює обробку та проживання втрати.

Раніше Фокус писав про котячий алфавіт — вчені розповіли, як нам спілкуватися зі своїми вихованцями.