Забувають дихати. Що відомо про невиліковний синдром, що вбиває новонароджених уві сні

Щороку десятки немовлят помирають уві сні та вчені досі не знають, чому це відбувається.

Модель потрійного ризику

Одна з провідних теорій СРДС припускає, що це відбувається в результаті трьох ключових критеріїв, що виявляються одночасно:

у немовля є основна аномалія, яка не дозволяє йому реагувати на низький рівень кисню або високий рівень вуглекислого газу в крові;
вплив тригерної події, наприклад, сон обличчям донизу;
уразлива стадія розвитку (перші шість місяців життя).

Простими словами, дослідники вважають, що у перші пів року життя немовлята іноді піддаються низькому рівню кисню чи високому рівню вуглекислого газу крові. Здорові малюки, як правило, прокидаються, змінюють становище і починають дихати швидше, щоб поповнити кисень, проте новонароджені зі СРДС не прокидаються і вмирають уві сні.

Гіпотеза Джорджа Крістоса

Ця гіпотеза була вперше озвучена майже 30 років тому вченим з Університету Кертіна (Австралія) Джорджем Крістосом. Він припускає, що у надзвичайно поодиноких випадках дитячі сновидіння можуть викликати СРДС.

Крістос припускає, що в перші місяці життя новонародженому може наснитися, що він перебуває в утробі матері, де йому не треба дихати. В результаті фізичні дії можуть призвести до зупинки дихання малюка та до смерті.

Ще 1993 року Крістос підкріпив свої твердження численними доказами. Наприклад, коли людям сниться, що вони задихаються уві сні, вони можуть імітувати у реальному житті. Або коли сниться, що людина мочиться уві сні, вона може зробити це в реальному житті в ліжку. Вчені також навів як докази дослідження колег зі Стенфорда. Тоді результати показали, що коли піддослідному сниться плавання під водою, він насправді затримує подих.

Дослідник припускає, що у новонароджених може не вистачати нейронних ланцюгів, які б дозволили їм прокинутися в цей момент. В результаті малюк, якому сниться, що він знову перебуває в утробі матері, коли він не дихає, і він перестає дихати насправді.

Як ще один доказ Крістос наводить ще один факт — деякі дорослі страждають на розлад поведінки під час швидкого сну, коли тіло зазвичай паралізоване, наприклад, сонний параліч. Річ у тому, що дорослі проводять у стадії швидкого сну всього близько двох годин, тоді як немовлята – близько 8 годин. Вчений припускає, що в ранньому віці у новонароджених можуть переважати спогади про утробу матері — у результати малюки з розладами швидкого сну можуть зупиняти своє дихання, ніби відтворюючи своє ембріональне життя.

Втім, основна проблема полягає в тому, що не існує етичного способу підтвердити або спростувати будь-яку з цих теорій. Дослідники зазначають, що неможливо спостерігати за сотнями малюків під ЕЕГ-сканерами протягом сотень ночей, щоб побачити чи помре один із них під час швидкого сну.

Натомість вчені пропонують просто взяти до уваги цю теорію і використовувати її як посібник із запобігання синдрому. Крістос рекомендував батькам новонароджених :

укладати малюків спати на спині і уникати сну на животі (у цей момент вони схильні скручуватися в позі ембріона), щоб запобігти снам, де вони знаходяться в утробі матері;
не надто укутувати новонароджених — занадто спекотне середовище також може імітувати утробу матері.

Зазначимо, що подібні рекомендації озвучив не лише Крістос, а й Американська академія педіатрії. У результати вдалося знизити смертність немовлят під час сну зі 155 випадків на 100 тисяч новонароджених 1990 року до 90 випадків — 2022 року.

Раніше Фокус писав про те, що вчені виявили у немовлят дивовижну здатність — вона проявляється відразу після народження.