Шлях з Африки, через Азію до Америки. Вчені розповіли, як люди заселяли мегаконтинент Сахул

Нові дослідження розкривають більше про маршрути, якими користувалися ці давні люди, і про те, скільки часу їм знадобилося, щоб повністю дослідити крайні точки Сахула. Про заселення цих земель розповідають Science Alert.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Для того, щоб люди повністю пройшли величезну територію, могло знадобитися до 10 000 років, що вдвічі довше, ніж вважалося раніше.

Щоб уточнити свої оцінки, дослідники розробили нову, складнішу модель, яка враховує фактори, що впливають на подорожі, такі як здатність землі забезпечувати їжею, розподіл джерел води і топографію ландшафту.

"Те, як люди взаємодіють з рельєфом, екологією і, можливо, з іншими людьми, змінює результати наших моделей, забезпечуючи реалістичнішими", — каже еколог Корі Бредшоу з Університету Фліндерса в Австралії.

Дослідники об'єднали дані двох раніше опублікованих досліджень, одне з яких моделювало закономірності переміщення та зростання населення за допомогою мережевої системи, а друге — нанесло ймовірні "супермагістралі" розвідки на основі ландшафтних особливостей.

Крім розширення прогнозу на час, необхідний для заселення мегаконтиненту через обмеження, накладені топографією, нова модель також виявила новий коридор руху на південь через центр Сахула.

"Людина, яка ходить по ландшафті і обирає цей основний шлях неодноразово, ймовірно, призведе до створення міграційних коридорів, оскільки деякі особи з часом передають знання ландшафту решті населення", — пишуть дослідники в опублікованій статті.

Міграція, найімовірніше, почалася через Тимор, а потім через західні частини Нової Гвінеї. Швидка експансія потім відбувалася на південь до Великої Австралійської затоки і на північ до Нової Гвінеї.

Дослідники також припускають, що подорожі до Тасманії були б обмежені підйомом і спадом рівня моря в Бассовій протоці — приклад того, як нова модель враховує вплив ландшафту на поширення популяції.

"Наше оновлене моделювання показує, що Нова Гвінея заселялася поступово протягом 5,000-6,000 років, спочатку зосереджуючись на Центральному нагір'ї та Арафурському морі, а потім досягаючи архіпелагу Бісмарка на сході", — говорить Бредшоу.

Дослідники вважають, що їхні висновки можна застосувати до інших частин світу, коли йдеться про картографування того, як Homo sapiens прокладав свій шлях з Африки, через Азію до Америки, хоча моделі доведеться адаптувати до різних регіонів.

Ці прогнози можна було б потім підкріпити і перевірити за допомогою знахідок з археологічних розкопок, що і зробили в цьому конкретному дослідженні.

Чи то перевага маршруту через дві гори, а не через них, чи триматися ближче до джерел води, ці деталі можуть бути важливими, коли йдеться про те, куди і як швидко поширюється населення.

"Це також демонструє силу поєднання обчислювальних моделей з археологією та антропологією для вдосконалення нашого розуміння людства", — каже археолог Стефані Крабтрі з Університету штату Юта.

Раніше Фокус писав, що предки людини полюбляли вечеряти бегемотами.