Прикрашали вишивкою та доргоцінним камінням: як гульфики стали королівським аксесуаром

Гульфики мають довгу історію, яка починається ще з середньовіччя. Вони пройшли шлях від шматка тканини, яким прикривали пах, до самостійного елементу одягу, прикрашеного вишивкою та, в деяких випадках, дорогоцінним камінням, пишуть IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Гульфик має довгу історію: можна вважати, що цей елемент одягу походить ще з середньовіччя, коли чоловіки носили шоси — вузькі штани-панчохи, з прорізом попереду. Саме тоді чоловіки почали використовувати трикутні шматки тканини, щоб прикрити цей проріз та не показувати спідню білизну, яка називалася "бре".

Згодом, з розвитком моди ця непоказна тканина ставала все помітнішою: додавалися яскраві кольори та збільшувався сам розмір аксесуара: важко не помітити, як звичний елемент одягу набував сексуального підтексту, підкреслюючи мужність та чоловічу силу власника (або ж імітуючи її). Внаслідок цього й з’явився гульфик в тому вигляді, в якому він відомий нам: прикрашений вишивкою та дорогоцінним камінням, щоб виглядати якнайпомітніше, він став символом маскулінності.

Найвідомішим шанувальником гульфиків був Генріх VIII, король Англії, який правив з 1509 по 1547 рік. На більшості картин цього правителя його зображено з великим гульфиком, який мав демонструвати його потенціал. Це пояснюється тим, що збереження родоводу було одним із пріоритетів для монархів.

Окрім декоративної функції, гульфик виконував і захисну роль: багато обладунків мають сталевий гульфик для захисту лицарського паху та демонстрації мужності воїна.

Проте всяка мода з часом занепадає і така доля не обійшла гульфики. Вже наприкінці 16-го століття вони стали непотрібними та приводом для насміхань. Відомий французький філософ Мішель де Монтень вважав гульфики "порожніми та марними".

Хай там як, гульфики відійшли в минуле, подекуди з’являючись на екстравагантних показах моди.

Раніше Фокус розповідав про життя кішок у середньовіччі, яке розкривається завдяки манускриптам та навіть іконам.