Дослідження показало, яким людям вдалося пережити Льодовиковий період

Останній льодовиковий максимум, який також називають останнім Льодовиковим періодом, був надзвичайно складним для древніх людей, які населяли території тодішнього континенту Євразія і були здебільшого мисливцями-збирачами. Щоб вижити, багато хто з них йшов на південь, хоча, як показує дослідження, не всім вдалося здійснити мандрівку, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

До періоду великого замерзання на території сучасної Європи процвітала Граветтська культура. Вона відрізнялася досить розвиненими як на той час технологіями, а також художніми особливостями та поховальними ритуалами. Оскільки пов'язані з цим народом артефакти знаходили у різних місцях континенту, дослідники досі вважали, що це все була одна генетично безперервна популяція.

Однак результати аналізу геномів 356 доісторичних мисливців-збирачів з 14 європейських країн показали, що насправді ця археологічна культура поділялася на дві абсолютно непов'язані між собою групи древніх людей.

Одна з них відома як Вестоніцька культура (Věstonice cluster) проживала в Центральній Європі протягом 10 000 років, якраз перед останнім Льодовиковим періодом. Інша ж, Фурньольська культура (Fournol cluster), займала південний захід та захід Європи.

Під час Останнього льодовикового максимуму, що приблизно 25 000 років тому розпочався, остання група людей вирушила на південь у відносно теплі краї Піренейського півострова. Дослідники виявили їхні генетичні ознаки у людей, які жили на цій же території 20 тис. років тому. Зі свого боку це означає, що Фурньольській культурі вдалося пережити велике замерзання.

Козімо Пост ділиться: "Завдяки знахідкам можна вперше підтвердити гіпотезу, що під час останнього льодовикового максимуму люди знайшли прихисток у кліматично кращому регіоні на півдні Європи".

На жаль, для мисливців-збирачів з першої групи все було не так добре. Згідно з дослідженням, всі генетичні сліди їхнього існування зникли під час Льодовикового періоду.

Раніше дослідники надіялися, що Італія стала тим прихисток для древніх людей, що населяли Центральну Європу, однак остання знахідка суперечить цій гіпотезі.

Окрім цього, вчені виявили ще одну групу людей, Епіграветську культуру, яка згодом оселилася на півночі Італії, замінивши на той час вимерле населення Вестоніцької культури.

За словами дослідників, їм вдалося виявити генетичні відмінності осіб пізнішої культури, які відрізняються від усіх інших попередніх мешканців регіону. Можливо, вони прибули з Балкан спочатку на північ Італії, а потім розселилися на південь до Сицилії.

Це відкриття кардинально змінює уявлення про історію регіону, адже раніше вважалося, що Епіграветська культура могла походити від Граветських мешканців Італії. А проте результати показують, що молодша археологічна культура зародилася зовсім в іншому місці і просто оселилася на півострові після того, як його мешканці загинули.

Завдяки потеплінню, населення Епіграветської культури поширилося на інші частини Європи, де зрештою вони зіткнулися з нащадками Фурньольської. Тоді мисливці-збирачі з різними рисами та зовнішніми ознаками почали змішуватися.

Раніше Фокус писав про докази ранньої обробки металу в Європі. Вважається, що обробка заліза, ймовірно, була місцевою розробкою невеликих громад в Іберії, але не наслідком впливу пізніших процесів.