Рукопис Войнича — "святий Ґрааль" криптографії: що відомо про наймістичніший текст минулого

Куплений антикваром Вілфрідом Войничем у 1912 рукопис викликав безліч питань та сумнівів. Хоча є люди, які стверджують, що розкрили таємниці манускрипту, ніхто не може точно розповісти, що це за книга.

Рукопис Войнича — 500-річна книга, наповнена химерними ілюстраціями та написана невідомою нам мовою. Безліч людей намагалися зрозуміти, що це таке: містифікація чи скарбниця втрачених знань. Попри на століття досліджень, манускрипт продовжує зберігати свої таємниці та навіть створювати нові, повідомляють IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Розшифровка рукопису

Хтось вважає, що ця книга є посібником з алхімії, хтось — що її написали не люди, а дехто — що це всього-на-всього містифікація. Жодне з цих тверджень не доведено, як і невідомо, чи взагалі колись стане зрозуміло, що приховує рукопис Войнича. Однак ніхто не збирається зупинятися і спроби розшифрувати мову книги тривають.

Рукопис Войнича написав понад 5 століть тому невідомий автор: радіовуглецевий аналіз показав, що пергамент рукопису створений між 1404 і 1438 рр. На основі єдиного реалістичного зображення міста, на якому видно замкову стіну з зубцями типу "ластівчиний хвіст", вчені припускають що книга пов’язана з Північною Італією, оскільки такі стіни в той період були поширені саме там.

Загалом, у книзі близько 240 сторінок написаних пташиним пером. Ілюстрації на всіх сторінках теж виконані пером, а розмальовані, на думку вчених, після написання книги.

Мову, якою написаний текст, намагалися розшифрувати безліч разів, і на сьогодні за рукописом закріпилася репутація "святого Ґрааля" криптографії.

Оскільки текст не відповідає жодній мовній моделі, відомій людству, деякі дослідники припускають, що насправді кожен символ може бути зашифрованою літерою. Згідно з їхніми теоріями, оскільки книга зашифрована, то вона містить інформацію, яка мусить залишатися таємною.

Спроба розшифрувати текст за допомогою ШІ у 2018 році привела до теорії, що оригінальний текст написаний івритом та зашифрований: всі літери у словах впорядковані в алфавітному порядку, наприклад, слово "рукопис" ставало словом "икопрсу".

Проте ця теорія ні до чого привела: дослідники не змогли отримати яких змістовних конструкцій з безглуздих речень, тільки визначили деякі слова, ймовірно пов’язані із зображеннями на сторінках.

Інша теорія 2019 року полягає в тому, що рукопис написали жінки для жінок і саме в цьому полягає причина провалу попередніх спроб розшифрувати цей текст. Джерард Чешир, автор цієї теорії вважають, що текст не закодований, а натомість написаний протороманським діалектом. Однак ця теорія не витримала критики з боку інших дослідників, оскільки автор теорії підтверджує свої висновки деякими словами, а не повними реченнями.

Всередині рукопису

Попри те, що мову рукопису розшифрувати не вдалося, вчені поділяють книгу на умовні 6 розділів: ботанічний, астрономічний, біологічний, космологічний, фармацевтичний та рецептурний.

Ботанічний розділ є найбільшим: він містить 113 малюнків невідомих рослин, в той час як астрономічний та космологічний розділи повні зображень планет та знаків зодіаку.

На деяких сторінках у біологічному розділі є зображення жінок, які купаються в різнокольорових рідинах. Це у 2017 призвело до висновку, що рукопис містить інформацію про жіноче здоров’я. Так вважав історик Ніколас Гіббс, порівнюючи манускрипт з іншими середньовічними текстами. На його думку, текст містить серію рецептів різних розчинів для купання та ліків, які пов’язані з гінекологією.

Історія рукопису

Історія книги починається у Європі 15-го століття. Як вважають дослідники, одним з перших власників рукопису був імператор Священної Римської імперії Рудольф 2-й. Він придбав манускрипт у Джона Ді, математика та астронома. Той зі свого боку володів книгою як частиною збірки праці англійського філософа 13-го століття Роджера Бекона. Проте, завдяки радіовуглецевому аналізу зрозуміло, що книгу не міг написати Бекон, який помер у 1292 році, за 300 років до виготовлення пергаменту рукопису.

Як вважається, далі книгу передали особистому лікарю імператора Якобу де Тепенец. Згодом книга опинилася в руках німецького вченого-єзуїта Атанасія Кірхера у 1666 році. Зрештою, у єзуїтському коледжі книгу знайшов Войнич.

Зараз книга зберігається у Єльській бібліотеці рідкісних книг та рукописів. Хоча оригінал книги зберігається під замком, можна побачити копію, яка виставлена та відкрита для відвідування. Також друковану версію копію рукопису можна придбати в інтернеті.

Раніше Фокус розповідав про Лестерський кодекс, написаний Леонардо да Вінчі.