Вчені б'ють на сполох. У 60-х роках в океан викинули 1,7 тис. тонн пестициду — він досі небезпечний

ДДТ (або ж дихлордифенілтрихлорметилметан) скинули в океан у 1940-1960 роках. За результатами останніх досліджень, хімічна речовина не демонструє жодних ознак зменшення, а її шар усе ще зберігається на морському дні біля узбережжя Лос-Анджелеса. Вчені висувають побоювання щодо екологічної катастрофи, адже він може зміститися та піднятися на поверхню, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Дихлордифенілтрихлорметилметан (часіше ДДТ) — це хімічна речовина, яку здебільшого використовували проти комарів, шкідників бавовнику, соєвих бобів, арахісу. Окрім цього, це один з небагатьох доволі ефективних засобів проти сарани. Однак через здатність накопичуватися в організмі тварин і людини, а також стійкість до нерозкладання в зовнішньому середовищі, багато країн заборонили його.

Велике звалище бочок з ДДТ виявили у 2019 році. Вважається, що це приклад одного з недбалих та грубих способів утилізації з середини 20-го століття. Каліфорнійська хімічна корпорація Монтроуз у Лос-Анджелесі, США, допустила витік багатьох небезпечних речовин у довкілля, але, мабуть, найганебнішим було викидання бочок з-під ДДТ.

Чому ДДТ?

ДДТ вперше розробили у 1940-х роках для використання як ліки проти малярії, тифу та інших хвороб, які переносять комахи, а також як пестицид. Упродовж певного часу він і справді демонстрував значну ефективність проти шкідників, однак пізніше багато з них отримали стійкість до цієї хімічної речовини. Згодом вчені виявили шкідливі ефекти використання ДДТ на довкілля та людей зокрема.

Відомо, що в пікові роки виробництва компанія "Монтруоз" скидала чимало токсичних відходів через каналізаційні труби, які зливали їх прямо в океан — за оцінками, близько 1 700 тонн. Крім того, судноплавні записи показують, що після Другої світової війни бочки й інші контейнери з сумішшю ДДТ вивозили в море. Їх мали скидати біля острова Санта-Каталіна, але іноді обирали коротший шлях, залишаючи бочки набагато ближче до берега. Ті, що спливали, вони проколювали, щоб змусити їх затонути.

Залишені бочки

Скинуті з хімічною речовиною бочки стали однією з чорних плям в історії, яка на деякий час зникла з поля зору. І тільки через десятки років їх помітили і виявили, що чимало з них не зовсім цілі, а їхній вміст з легкістю потрапляє у води океану.

Відтоді відбір проб показав, що ДДТ, який потрапив у довкілля, не має жодних ознак зменшення, зберігаючись у своїй найпотужнішій і найнебезпечнішій формі.

Проведені дослідження у 2020 році показали, наскільки суттєвим може бути вплив речовини на океан та його мешканців. Серед таких прикладів відомо про майже чверть з 400 диких каліфорнійських морських левів (Zalophus californianus) хворих на рак.

Більшість із них інфікована герпесом, що, ймовірно, зіграло свою роль у захворюваності на рак, але дослідники також виявили в їхньому шкірному покриві напрочуд велику кількість ДДТ і ПХБ (поліхлоровані дифеніли), ще одних забруднювачів навколишнього середовища.

Ризики для людини

У людей ураження ДДТ спричиняло судоми, пошкодження печінки, безпліддя і навіть рак. Саме через це дослідники так сильно стурбовані ситуацією з неконтрольованим викидом хімічної речовини.

Газета LA Times повідомляє, що наразі найконцентрованіший шар знаходиться на глибині близько 6 сантиметрів, і немає кінця втручанням, які можуть призвести до його зміщення.

Девід Валентайн, науковець з Університету Санта-Барбари, вважає: "Тралення, прокладання кабелів може знову підняти ці речовини на поверхню. А також живлення тварин. Наприклад, якщо кит спускається і заривається в морське дно, це може підняти речовину наверх".

Раніше Фокус розповідав про ще один небезпечний випадок із неправильним утилізуванням викидів хімічних речовин. У Японії страхітлива поведінка котів стала попередженням про масштабну катастрофу, пов'язану з ртуттю.