Танці котів. У Японії страхітлива поведінка котів стала попередженням про масштабну катастрофу

У середньому коти сплять близько 15 год на добу. І хоч для нас це, ймовірно, розкіш, все ж котячий день — це набагато більше, ніж поніжитися в теплому ліжечку, адже вони займаються й іншими "котячими розвагами", як от хованки в найпотаємніших місцях та випрошування їжі нявканням. Однак у 1950-х роках коти почали поводитися у такий спосіб, що це не пояснювалося "звичними" химерностями котів. Про це пише Grunge.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

За словами Хенка Гріна, місцеві жителі помічали щось схоже на "танці" котів: "Вони хаотично смикалися, видаючи жахливі звуки. До 1956 року люди почали поводитися так само".

Що сталося з японським містом?

Компанія Chisso Corporation, яка знаходилася в цьому районі, викидала у водойму щось дуже небезпечне та загрозливе. Завод виробляв значну кількість відпрацьованої ртуті, яка просто потрапляла у воду.

Згідно зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я, здебільшого отруїтися ртуттю можна через вживання риби та молюсків, які попередньо забрудненні хімічною сполукою метилртуть, а також через вдихання пари ртуті під час промислових процесів.

У Мінаматі ймовірніше сталося перше. Як тільки ртуть потрапила у затоку, мешканці водойми її почали споживати. Це зі свого боку вплинуло на мешканців, а також тварин, які споживали їх, нічого не підозрюючи.

За словами ВООЗ, неконтрольовані рухи котів (а згодом і людей) — це численні наслідки отруєння ртуттю. Крім цього, жертви можуть страждати на порушення пам'яті та сну, а також ниркову недостатність.

Внаслідок хвороби Мінамата, як тепер називають цей трагічний спалах, постраждало щонайменше 50 000 людей.

У 1996 році уряд Японії розпочав програму з надання компенсації постраждалим. Вона передбачала щомісячну виплату приблизно 120 фунтів стерлінгів і одноразову виплату 1500 фунтів стерлінгів від самої хімічної компанії.

Однак неймовірні масштаби катастрофи та надання адекватної компенсації й сьогодні продовжують бути проблемою. А сама трагедія — своєрідне нагадування про те, що хоч ртуть й існує у природі, саме людина та її поведінка мають значний вплив на довкілля та всі його сфери.

Оскільки ми адаптуємося до швидкого темпу змін нашого світу, то соціальна відповідальність має стати ключовим фактором. Якщо цього не стається, природа знайде спосіб взяти все в свої руки і досить боляче нас вкусити.

Раніше Фокус писав, як шкідлива їжа погіршує не лише фізичне, а й психологічне здоров'я.