Від катапульти до будильника. Технології древніх греків, якими ми користуємося досі

Винаходи стародавніх греків вражають і сьогодні: від водяного млина до катапульти. Всі вони доводять що древні люди були великими інноваторами. Навіть у багатьох сучасних технологіях можна знайти паралелі з давньогрецькими винаходами.

Приборкання сили води за допомогою млинів

У 3 столітті до нашої ери стародавні греки зробили революційне відкриття, використавши силу проточної води й винайшовши водяний млин, що стало важливою віхою в історії млинарства і великим кроком на шляху до механізації.

Цей винахід використовував силу проточної води для обертання великого дерев'яного або кам'яного колеса, з'єднаного з валом або низкою шестерень. Обертаючись, колесо приводило в рух складну систему шестерень та інших механізмів, які можна було використовувати для різних цілей, таких як подрібнення оливок для отримання олії, розмелювання зерна на борошно або розпилювання деревини на дошки.

Греки продовжували вдосконалювати свої ранні конструкції водяних млинів, підвищуючи їхню ефективність і розробляючи кращі системи управління водними ресурсами, які включали дамби, акведуки і канали. Ці системи дозволили їм контролювати потік води й спрямовувати її туди, де вона була потрібна.

Водяний млин відігравав вирішальну роль у давньогрецькій економіці, забезпечуючи надійне джерело енергії для численних галузей, включаючи сільське господарство, гірничодобувну та обробну промисловість. Він також сприяв економічному зростанню та інноваціям, оскільки для використання його енергії розроблялися нові технології.

Перший одометр

Стародавні греки винайшли одометр для вимірювання відстані, пройденої транспортними засобами. Термін "одометр" походить від грецьких слів "odos", що означає "дорога", і "metron", що означає "міра".

Перший відомий одометр розробив Архімед, давньогрецький інженер, у 3 столітті до нашої ери. Ця рання версія складалася з колеса з зубцями на краю, яке обертало набір шестерень для відображення пройденої відстані на циферблаті. Встановлений на візку або колісниці, одометр приводився в рух обертанням коліс.

Значення одометра для давньогрецького транспорту і торгівлі неможливо переоцінити. Він дозволяв купцям і торговцям точно вимірювати пройдену відстань, тим самим підвищуючи точність розрахунків витрат. Крім того, це сприяло ефективнішому транспортуванню і логістиці, надаючи точніші оцінки часу в дорозі й відстаней.

Інші грецькі інженери, такі як Герон Александрійський, вдосконалили одометр, застосувавши складнішу конструкцію з шестернями та ланцюгами для запису пройденої відстані. З часом одометр пристосували для використання на кінних екіпажах, велосипедах та автомобілях: він залишається важливим інструментом для вимірювання відстані та швидкості навіть в сучасних транспортних засобах.

Винайдення катапульти

Поява катапульти в 4 столітті до нашої ери ознаменувала значний поворотний момент у війні, оскільки вона дозволила солдатам метати великі снаряди, такі як каміння і стріли, на великі відстані. Слово "катапульта" походить від грецького терміну "kata-pultos", що означає "удар вниз".

Близько 400 року до н.е. Діоніс Старший побудував першу катапульту. Перші моделі були простими машинами, які використовували силу натягу, скручування або противаги для запуску снарядів. Найпоширенішою була торсіонна катапульта, яка використовувала скручені мотузки для накопичення енергії, що приводила в рух снаряд, коли його відпускали.

З часом греки розробили складніші та досконаліші катапульти. Серед них був онагр, тип торсіонної катапульти, яка покладалася на строп для запуску снаряда. Іншим прикладом була баліста — натяжна катапульта, яка використовувала скручені мотки мотузки або сухожилля для запуску великих болтів або стріл.

Архімеду приписують розробку однієї з найвідоміших катапульт, яка використовувала систему складних важелів і шківів для запуску колосальних каменів на великі відстані під час облоги Сіракуз у 214 році до нашої ери. Катапульта продовжувала використовуватися впродовж усього античного світу, а згодом її модифікували римляни, які створили ще потужніші та досконаліші версії. Їх древні люди широко використовували у своїх військових кампаніях.

Грецькі будильники

Хоча греки не винайшли будильник в тому вигляді, в якому він відомий нам, вони задумали схожу ідею приблизно в 4 столітті до нашої ери. Попередник будильника називався "клепсидра". Це була посудина, наприклад глечик, наповнена водою, з невеликим отвором на дні. Коли вода поступово витікала з отвору, рівень води опускався до відміток на внутрішній стороні чаші, які відмічали час, що спливав. Щоб прокинутися о певній годині, можна було налити заздалегідь визначену кількість води в окрему посудину з поплавком, який дзвонив, коли вона наповнювалася.

Іншим будильником, який використовували греки, був свічковий годинник. На свічці наносили рівномірно розташовані лінії, які позначали певні проміжки часу. Коли свічка догорала, лінії зникали, що дозволяло відстежувати час. Деякі з цих свічок містили цвяхи або камінці, які падали, коли свічка догорала до певного часу, будячи людину, що спить.

Греки також використовували природні будильники, такі як півні чи інші тварини, а іноді навіть наймали слуг, щоб ті будили їх у визначений час.

Перші будівельні крани

Близько 500 року до н.е. стародавні греки винайшли перший кран, щоб полегшити підйом важких вантажів. Це дозволило їм переміщати будівельні блоки та статуї, занадто важких, щоб переносити їх вручну.

Спочатку крани були дерев'яними з довгою стрілою, прикріпленою до обертової основи. Стрілу обладнали системою шківів, за допомогою якої робітники підіймали та опускали вантажі. Такі крани приводилися в дію вручну або тваринами, зокрема, волами, які тягнули за мотузки, прикріплені до стріли.

З часом крани ставали все досконалішими. Греки винайшли крани, які приводилися в рух водою і використовували гідравлічні системи для підйому важких предметів. Вони також створили кран з колінчастим колесом.

За допомогою кранів греки не тільки будували храми, палаци чи інші монументальні споруди. Вони також використовували ці пристрої для переміщення статуй чи інших мистецьких творів. Наприклад, для спорудження Парфенону в Афінах, який був побудований у 5 столітті до н.е., використовувалися крани для підйому і переміщення величезних мармурових блоків, з яких складається храм.

Раніше Фокус розповідав про те, яким бачили кінець світу давні греки.