Змінюють лінзи. Вчені виявили, що дозволяє китовим акулам бачити на рекордній глибині

У глибинах океану ховається безліч неймовірних тварин, які мають дивовижні здібності. До них належать і китові акули (Rhincodon typs), які змогли побити одразу кілька рекордів, пише Forbes.

По-перше, відомо, що представники цього виду здатні долати величезні відстані у пошуках планктону та іншої дрібної риби, що становить основу їхнього раціону. По-друге, у китових акул один із найдовших вертикальних діапазонів серед усіх морських істот. Простими словами, вони здатні як плавати на поверхні океану, так і спускатися в його найглибші частини.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Довгий час секретом залишалося те, як китові акули орієнтуються на глибині, адже зір відіграє вирішальну роль у пошуках їжі. Спочатку вчені вважали, що їх глибоководні занурення пов'язані зі спарюванням, проте пізніше вчені припустили, що акули насправді опускаються глибоко в океан у пошуках їжі. Так чи інакше, головне питання залишалося відкритим — чи бачать вони на глибині і якщо так, як їм це вдається.

Основна проблема полягає в тому, що під час занурень очі китових акул мали б відчувати надзвичайну напругу. У новому дослідженні вчені виявили, що зберігати зір на поверхні та в глибинах цьому виду дозволяє генетична мутація.

По суті, ця мутація робить пігмент сітківки китових акул більш чутливим до змін температури води, що дозволяє розставляти пріоритети для різних частин свого зору залежно від глибини занурення. Наприклад, у холодному глибокому морі вони активують мутацію, що дозволяє їм бачити на глибині, а повертаючись ближче до поверхні в теплішу воду, акули деактивують цю здатність, щоб знову бачити весь спектр кольорів замість одного синього.

Цікаво, що ця генетична мутація китових акул надзвичайно нагадує ту, що викликає курячу сліпоту у людей, руйнуючи пігменти в нашій сітківці. У людей ця мутація призводить до нездатності ясно бачити вночі чи в умовах поганої освітленості.

Дослідники виявили, що світлочутливий пігмент у сітківці під назвою родопсин дозволяє китовим акулам впевнено почуватися в глибокій холодній частині океану. У яскравому середовищі ці пігменти не особливо корисні, однак у тьмяному, вони дозволяють безлічі хребетним виявляти світло. Однак пігменти в очах китових акул були спеціально відкалібровані, щоб бачити лише синій колір, який, по суті, єдиний у глибокому синьому морі.

Зазначимо, що китові акули, насправді не єдині, хто має подібні пігменти в очах. Попередні дослідження показали, що подібна мутація також зустрічається у котячих акул (Scyliorhinus torazame). Щоправда, є невелике "але", котячі акули мешкають виключно на морському дні біля берегів Японії, Кореї, Філіппін та Китаю.

Щоб розгадати таємницю зору китових акул біолог-еволюціоніст із Національного інституту генетики з колегами вивчили очі смугастої акули (Stegostoma tigrinum), яка вважається близьким родичем китової. Відомо, що цей вид надає перевагу нічному способу життю, проте їх вертикальний діапазон набагато менший ніж у китових акул.

Доктор Сігехіро Кураку та його команда порівняли геном акул-зебр з китовими акулами й виявили, що в ДНК останніх є дві ділянки, відомі як 94 і 178, де білок родопсин був змінений через мутацію, що змінила його амінокислотний склад. Саме ця зміна і дозволила китовим акулам розвинути настільки універсальний зір, який однаково ефективний як на поверхні, так і в темних глибинах.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розповіли, чому білим акулам нізащо не вдасться вижити у неволі.