Потойбічний захисник. Вчені виявили, кому належали срібні руки з некрополя етрусків

У 2012 році археологи проводили розкопки в Італії. Вони намагалися знову віднайти загублену гробницю етруської культури, яку також знають як Гробницю сонця і місяця (Tomb of the Sun and Moon). А проте, на жаль, їм не вдалося досягти успіху. Натомість дослідники натрапили на дещо інше і не менш важливе — Гробницю срібних рук (Tomb of the Silver Hands), пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Древні племена етрусків населяли північний захід Апеннінського півострова, між річками Арно та Тибр в 1-ому тисячолітті до н. е. Вони створили одну з наймогутніших тогочасних цивілізацій, яка також передувала римській і справила на неї потужний вплив. Цікаво, що етруски раніше за римлян створили федерацію міст-держав.

І хоча древня цивілізація не витримала впливу своїх сусідів та викликів часу, зрештою що призвело до її занепаду, вона залишила чимало пам'яток, зокрема архітектури, живопису тощо. Її влив поширився на майже всю територію сучасної Італії, а древні римляни та греки запозичили в неї чимало з наук та досліджень.

Чимало молодих людей у 18-19 столітті проходили своєрідний ритуал повноліття, а саме вирушали у так звану Велику подорож Європою, щоб зануритися в культурну спадщину класичної античності та Ренесансу.

І хоча всі дороги ведуть у Рим, подорожні також відвідували популярне місце у Вульчі, приблизно за 80 км. Це древнє місто входило до Союзу дванадцяти міст Етрурії, а пізніше римляни перетворили його на колонію Ансідонію.

Наприкінці 18 століття тут вдалося виявити неймовірний та багатий на археологічні шедеври некрополь в містечку під назвою Vian de Voci. Він датується 7-4 століттям до нашої ери і належить до загадкової етруської культури, що існувала в цьому регіоні тоді.

Саме тут археологи натрапили на цілу низку дивовижних пишно прикрашених гробниць. Їм давали промовисті імена, щоб зрештою привабити нових відвідувачів та туристів, зокрема Гробниця сонця і місяця та інші.

А проте його точне місцезнаходження залишилося невідомим, коли в середині століття зацікавленість античністю пішла на спад і туристи покинули це місце.

Однак для археологів на чолі з Карло Казі все розкопки закінчилися на веселій ноті — вони відкрили нове місце, яке містило понад 20 могил, гробниць і великих похоронних комплексів.

Одним із таких є Гробниця срібних рук. Свою назву вона отримала через знахідку в центральному приміщенні. Пара срібних рук збереглася напрочуд добре, особливо ліва рука, яка мала незначні пошкодження. А це звісно може свідчити про витончену майстерність їхніх творців. Окрім цього, знахідки чудово деталізовані, показуючи відкриті долоні зі слідами золота на пальцях, а також позолочені нігті.

Зрештою команда археологів припустила, що в цій багато оздобленій та повній неймовірних знахідок гробниці похована заможна етруська родина.

Цікаво також, що срібні руки є частиною древнього поховального обряду, коріння якого беруть початок у Стародавній Греції. Вважається, що вони належали сфірелатону — дерев'яній поховальній скульптурі або манекену, який захищав душу померлого після кремації або поховання. Ці статуї часто мали бронзові або срібні руки, схожі на знайдені в гробниці.

Сам же сфірелатон міг бути зовсім незвичним: іноді зображали надприродну істоту, іноді воїна або навіть померлого, якого ховали. Вважається, що в Гробниці срібних рук він уособлював жінку, яку, ймовірно, тут і поховали.

Команда також виявила нитки пурпурової тканини, які, на їхню думку, використовували для прив'язування золотих шпильок до одягу, який носив сфірелатон. Вони також знайшли маленькі золоті кульки, шматочки фаянсу, бурштину та кістяні намистини.

Інформації про те, ким саме була ця людина, звісно, нема, однак тільки тут археологам вдалося виявити руки з дорогоцінного металу. У всіх інших гробницях на цьому місці вони були із бронзи і не такі деталізовані.

Раніше Фокус писав про те, що досліджувати древні поховання — не завжди хороша ідея. Одним із таких прикладів є гробниці короля Казимира. Її відкриття порівняли із застосуванням біологічної зброї, а з її дослідників вижили лише двоє.