Полінезійська міграція: відстежуючи витоки однієї з найбільших морських цивілізацій

За багато століть до того, як європейці ступили на американський континент, полінезійці вже встигли зробити собі ім'я у світі вітрильних технологій та навігації. Ці вправні мореплавці швидко мігрували на схід, оселившись на островах по всьому регіону: від Самоа і Тонга до острова Пасхи на сході, Гавайських островів на півночі та Нової Зеландії на півдні. Однак про їхні міграції на захід від 180-го меридіана ще багато чого залишається невідомим, пише HeritageDaily.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Нещодавно команда з Національного центру наукових досліджень провела дослідження кам'яних артефактів, відомих як адзи, які зібрані з Вануату, Соломонових і Каролінських островів. Проаналізувавши геохімічні характеристики та ізотопний склад цих артефактів і порівнявши їх з природними породами та археологічними кар'єрами в цьому регіоні, дослідники змогли визначити їх геологічне походження і краще зрозуміти зв'язки між полінезійськими суспільствами в західній частині Тихого океану, Меланезії та Мікронезії, які часто називають "полінезійськими аутсайдерами".

Із восьми артефактів, досліджених командою, шість походять з кар'єрного комплексу Татагаматау на острові Тутуїла в Американському Самоа, який знаходиться на відстані понад 2 500 кілометрів від полінезійської батьківщини.

За словами Аймеріка Германа з Національного центру наукових досліджень (Centre National de la Recherche Scientifique), "адзи Татагаматау були одними з найпоширеніших предметів у Західній та Східній Полінезії, а походження адз Таумако та Емае вказує на сплески мобільності на далекі відстані в бік "аутсайдерів", подібні до тих, які призвели до заселення Східної Полінезії".

Це дослідження припускає, що полінезійські моряки могли відіграти значну роль у поширенні специфічних предметів матеріальної культури і технологій, таких як мушля, ремінні ткацькі верстати і обсидіанові вістря, серед мозаїки тихоокеанських острівних суспільств у західній частині Тихого океану протягом останнього тисячоліття н. е.

Результати дослідження також проливають світло на історію культурних систем Тихого океану і закономірності взаємодії між тихоокеанськими острівними спільнотами. Використовуючи атомно-емісійну спектроскопію і мас-спектрометрію для вимірювання концентрації оксидів, мікроелементів і радіогенних ізотопів, команда змогла розробити передовий підхід до геохімічних джерел, який включає комп'ютерне порівняння з базами даних з відкритим доступом.

Раніше Фокус писав про те, що археологи вперше в історії знайшли зображення зниклого народу — древніх тартессців.