Зброя та навіть хірургічні інструменти. У 18 ст. люди не лише курили через глиняні люльки

У Великій Британії люльки для куріння були одними з перших предметів одноразового використання масового виробництва, і цей факт часто не береться до уваги. Люльки, разом із тютюном, потрапили до Європи ще в 16 столітті завдяки контактам із корінними народами Америки. Однак, їх використовували в Америці за багато століть до того, як завезли в Європу, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Щоб відповідати європейським смакам, люльки модифікували з використанням європейських матеріалів, причому глина стала найпопулярнішою в Англії між 1600 і 1900 роками. Хоча дизайн люльки з роками змінювався, її основна конструкція залишалася незмінною: ручна чаша для спалювання тютюну і ручка для втягування диму до рота курця.

Легкість, жорсткість і дешевизна люльок зробила їх досить поширеними, але водночас і досить крихкими. Тому вони у великій кількості з'являються в постсередньовічних археологічних розкопках по всій Британії.

Важливість люльок як артефактів добре відома, і вони виявилися корисними, допомагаючи дослідникам визначити, коли та чи інша ділянка була зайнята і хто міг її займати, на основі розмірів ручки і чаші, а також слідів укусів на ручці, які вказують на те, що робітники тримали люльки в роті під час роботи. Люльки також дають уявлення про моделі споживання тютюну з плином часу.

Однак нещодавні дослідження виявили нові цікаві свідчення про різні способи використання люльок у минулому. Вже у 17 столітті, а особливо у 18 столітті, люльки використовували як зброю та медичні інструменти, на додаток до традиційного використання для куріння.

Ці нові свідчення дають нам змогу зазирнути у повсякденний досвід людей у минулому і змушують істориків та археологів мислити ширше, ніж передбачувані функції предметів. Вони також свідчать про те, що люльки відігравали важливішу роль у житті людей, ніж вважалося раніше, займаючи центральне місце в повсякденному житті.

Глиняні люльки для куріння тютюну ідеально підходили для використання як імпровізована зброя завдяки тому, що їх можна було тримати в руці і вони не ламалися. Приблизно у трьох чвертях досліджених випадків люди нападали на інших, розмахуючи люлькою, що призводило до серйозних колотих ран, сліпоти або навіть смерті.

Наприклад, у 1788 році Сильванус Оуен визнаний винним у ненавмисному вбивстві в Карнарфонширі, Уельс, після того, як вдарив іншого чоловіка правою рукою. Удар виявився смертельним, оскільки Оуен тримав два уламки глиняної трубки, один з яких потрапив в око жертви, спричинивши важку інфекцію.

Трубки також використовували для навмисного підпалу інших людей і як набої в пістолетах. Ті ж властивості, які зробили люльки чудовою імпровізованою зброєю, також зробили їх корисними для імпровізованих медичних процедур. Доступність люльки означала, що вона завжди була під рукою, а довгі, вузькі ручки та широкі чаші означали, що люлька мала кілька застосувань, окрім куріння.

Медичні видання, такі як журнал "Ланцет" та хірургічні посібники, припускають, що ручки трубок можна використовувати як катетери для звільнення чоловіків і жінок від затримки сечі. Трубки також рекомендували для екстреної трахеотомії, як соломинки для тих, хто не міг самостійно їсти і пити, і як допоміжні засоби для годування матерів-годувальниць.

Навіть Еразм Дарвін, дід Чарльза Дарвіна, рекомендував використовувати ручку тютюнової люльки для видалення з організму зараженого пацієнта гвінейського черв'яка — паразита, що передається через воду і зустрічається в деяких частинах Африки.

Отже, поєднання властивостей глиняних люльок і їхня доступність зробили їх ідеальними імпровізованими інструментами як для зброї, так і для медицини. Іронія їхнього подвійного використання як інструментів для припинення життя та його збереження є неймовірним протиріччям.

Раніше Фокус писав, що саме вважалося коштовнішим за золото у 17 столітті в Британії. Під час Великої лондонської пожежі ціною життя люди рятували певний вид сиру.