Кров, жертви та насильство. Походження найважливішого римського свята й досі незрозуміле

Точне походження Dies Sanguinis залишається неясним через брак історичних записів або свідчень з перших вуст про ранні звичаї, пов'язані з цією подією. А проте широко поширена думка, що це одне з найдавніших і найважливіших свят у римському календарі, що сягає корінням часів становлення Римської республіки, пише Ancient Origins.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Одна з правдоподібних теорій стверджує, що коріння Dies Sanguinis можна простежити до давньоримських сільськогосподарських практик. У давнину 24 березня знаменувало початок сільськогосподарського року в Римі, що означало сприятливий час для початку весняної оранки та посівних робіт. Цілком ймовірно, що ритуали та жертвоприношення, які здійснювали в цей день, мали на меті задобрити римських божеств, забезпечивши плідний вегетаційний період.

Вчені стверджують, що походження Dies Sanguinis нерозривно пов'язане з раннім римським військовим устроєм. Беллона, божество війни, яке вшановується під час цього свята, вважалося центральною фігурою римської армії і, можливо, закликалося для забезпечення військового тріумфу і завоювань. Римляни вірили, що, приносячи їй кров жертовних тварин, вони можуть забезпечити її прихильність і подальшу поразку своїх супротивників.

Іншим можливим поясненням є те, що вшанування Dies Sanguinis слугувало демонстрацією непохитної прихильності Риму до військової доблесті та агресії, тим самим зміцнюючи концепцію Риму як нації воїнів.

Dies Sanguinis мав глибоке значення для римських військових. Цей священний день слугував нагодою вшанувати римську армію і показати непохитну відданість римського народу переможній війні. Крім того, він мав велике значення для військового набору та приведення до присяги на вірність державі.

На території храму Беллони відбувалися жертвоприношення тварин під час Dies Sanguinis, центральним жертвоприношенням яких був бик. Вважається, що цей храм, зведений на честь Беллони, побудований на честь римської воєнної перемоги над сабінянами. Кров цих жертовних тварин використовували у різноманітних релігійних обрядах і церемоніях, що проводили протягом дня, кожна з яких мала різний рівень значущості.

Dies Sanguinis також характеризувався поєднанням релігійних і військових процесій, зокрема, помітною присутністю саліїв, групи з дванадцяти жерців, які несли священні щити і виконували військові танці, щоб віддати шану Беллоні і продемонструвати військову міць Риму. Ці виступи були життєво важливим елементом численних менших ритуалів, що проводилися на тлі тривалої серії кровопролиття протягом дня.

З часом святкування Dies Sanguinis ставало дедалі рідкіснішим. Цей занепад можна пояснити багатьма факторами, включаючи кожен раз більший вплив християнства в Римській імперії та еволюцію цінностей і вірувань давніх римлян.

Філософські та релігійні ідеології відіграли ключову роль у поступовому переході Риму до миру. Відомі мислителі, такі як Сенека та Епіктет, наголошували на важливості внутрішнього спокою та моральних чеснот, а не воєнних завоювань та сили, тим самим справивши глибокий вплив на своїх послідовників.

Так само поширення християнства по всій Римській імперії сприяло утвердженню цінностей любові, співчуття і прощення, які різко контрастували з войовничими і насильницькими нахилами римської культури. З поширенням християнства багато традиційних римських релігійних практик і вірувань поступово були затавровані як язичницькі і несумісні з християнською доктриною.

Остаточний занепад Dies Sanguinis також можна пояснити занепадом могутності самої Римської імперії. В міру того, як вплив Риму зменшувався, а імперія занепадала, багато звичаїв і вірувань, пов'язаних з цим святом, забули або відкинули.

Раніше Фокус писав про знахідку з Віндоланда, яка висвітлює римські військові традиції. Її носили лише обрані.

А також ми розповідали, чому римляни заливали загиблих гіпсом.