Ні царів, ні правителів. Відсутність королівських артефактів Індської цивілізації переписує історію
Уявіть собі могутню цивілізацію без царів і правителів. Саме такою була Індська цивілізація — третя давньосхідна цивілізація бронзового віку, після єгипетської і месопотамської, яка кидала виклик традиційним нормам і займала найбільшу площу.
Понад століття тому в долині Інду розпочалася визначна археологічна експедиція під керівництвом британських та індійських археологів. Їхні розкопки відкрили залишки невідомої цивілізації, яка вразила дослідників своєю розвиненістю та великими територіями, пише Resilience.
Ця стародавня культура, що охоплювала частини Пакистану, Індії та Афганістану, процвітала паралельно з відомими цивілізаціями Стародавнього Єгипту та Месопотамії, але перевершувала їх за географічним охопленням. Вона відома як цивілізація долини Інду і вирізнялася неабиякою витонченістю та складністю.
Її міста були ретельно сплановані і добре структуровані, вирізнялися величною архітектурою, заможними мешканцями, розвиненими системами писемності, водопроводу і лазні, розгалуженою торговельною мережею та стандартизованими мірами і вагами.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Індська цивілізація ставить багато запитань перед археологами та експертами, які намагаються зрозуміти суспільство, що процвітало тут, і те, як його члени організовували себе. Сер Джон Маршалл, спостерігаючи за розкопками Хараппи та Мохенджо-Даро, двох з п'яти великих міст, протиставляв долину Інду Месопотамії та Єгипту.
Він зазначив, що в той час як останні цивілізації інвестували значні ресурси в будівництво величних храмів, палаців і гробниць для еліти, долина Інду, схоже, ставила на перше місце добробут своїх громадян. Маршалл зауважив, що хоча храми, палаци і гробниці могли існувати, вони або не виявлені, або плавно зливалися з іншими спорудами, що робило їх нерозрізненими.
У період свого розквіту, приблизно між 2600 і 1900 роками до н. е., цивілізація долини Інду кинула виклик загальноприйнятим уявленням про зв'язок між урбанізацією і нерівністю, перетворившись на одне з найбільш егалітарних ранніх складних суспільств у світі.
Одним із найгостроцікавіших аспектів стародавніх залишків Індської цивілізації є відсутність доказів існування правлячого класу чи елітної управлінської групи. На відміну від інших суспільств, ця цивілізація століттями процвітала як стабільна та успішна цивілізація без правителів царів-жерців, купців-олігархів, жорстких кастових систем чи класів воїнів. Засоби, за допомогою яких вони досягли такої стабільності та культури, залишаються предметом дослідження.
А проте дехто стверджував, що панівний клас ефективно приховував кордони між собою та іншими соціальними верствами. Наприклад, відсутність монументальних гробниць у місцях поховання в долині Інду змусила деяких дослідників припустити, що правителі, можливо, практикували кремацію або ховали свої останки в річках, наслідуючи традиції інших імперських культур. Однак кремація зазвичай залишає після себе археологічні докази, які не виявили на розкопках цього місця.
Зрештою попри століття досліджень, археологи не знайшли доказів існування правлячого класу, подібних до тих, що виявлені в інших ранніх складних суспільствах.
Наприкінці 1990-х років археологи почали розглядати нову концепцію, яка краще узгоджувалася з наявними даними: гетерархія. Вона припускає, що складна політична організація, включно з виникненням міст, могла виникнути завдяки колективним зусиллям численних неранжованих соціальних груп. Саме співпраця, а не домінування, може бути рушійною силою колективних дій.
Серед найвизначніших артефактів культури Інду — штамповані печатки, прикрашені вигадливими зображеннями і текстами. Лише в Мохенджо-Даро знайдено понад 2 500 таких печаток. Їх виготовляли численні групи ремісників у різних місцях. А це означає, що виробництво не контролювали правителі. Технологічні стилі були притаманні різним групам, що свідчить про неабиякий ступінь відкритості та обміну знаннями.
Археологічні залишки долини Інду досі зберігають багато таємниць. Стародавня писемність цивілізації залишається нерозшифрованою, а причини її занепаду в другому тисячолітті до нашої ери — невідомими.
Якщо після століття досліджень цивілізації Інду археологи не знайшли жодних доказів існування правлячого класу, подібного до тих, що були в інших ранніх складних суспільствах, стає необхідним переоцінити значення егалітаризму в долині Інду.
У цьому контексті видається, що цар-жрець, якщо він колись існував, є радше плодом уяви, аніж історичною реальністю.
Раніше Фокус писав про загублені піраміди мая, які виявили в стародавньому місті цих древніх людей.
А також ми розповідали про загадкову цивілізацію, що палила своє майно перед тим, як зникнути повністю.