Розкопали і закопали. Навіщо археологи заново "ховають" місця розкопок

Бірдосвальд, давньоримська військова база, побудована за часів правління імператора Адріана у 120-х роках нашої ери, займала найпівнічнішу територію Римської імперії, простягаючись на вражаючі 117 кілометрів зі сходу на захід, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Лазня, розкопана у 2021 році, знаходиться одразу за межами римського форту в районі, позначеному як зовнішнє поселення. Вважається, що в цих районах проживало різноманітне населення, включаючи сім'ї солдатів, цивільних, торговців і постачальників послуг.

Через два роки після відкриття лазні команда розкопок оголосила про свій намір перепоховати її — рішення, яке може багатьох спантеличити.

Перепоховання є звичайною археологічною процедурою після того, як команда успішно провела розкопки на заздалегідь визначеній ділянці. Цей процес захищає місце знахідки для майбутніх археологів, які можуть використовувати досконаліші методології для вивчення доказів або ставити нові питання.

Лазня частково збереглася, деякі секції сягають двометрової висоти і мають опалювальну камеру, відому як гіпокауст. Ця система, ймовірно, полегшувала механізм нагрівання води.

Під час розкопок такі сегменти, як відкладення ґрунту в інтер'єрі лазні, римська підлога або вміст складських ям, неминуче зазнають руйнування, оскільки археологи заглиблюються в них. Після вилучення ці елементи не можна відкопати знову.

Отже, археологи повинні старанно документувати процес розкопок, публікувати знахідки і зберігати як витягнуті артефакти, так і ті, що залишаються на своїх початкових позиціях. Їх дослідники називають "in situ", використовуючи латинський вираз.

Якщо тільки об'єкту не загрожує неминуче знищення через забудову чи ерозію, команда розкопок залишає більшу частину археологічних знахідок практично недоторканими. Такий підхід дозволяє майбутнім археологам, озброєним вдосконаленими техніками та методологіями, повернутися на місце і отримати нову інформацію зі збережених компонентів.

У Бірдосвальді археологи повертаються на одне й те саме місце протягом багатьох років, поступово розкопуючи глибше з кожним візитом. Так само вони розкопують лише частину лазні щороку.

Найбільш загальновизнаною загрозою для археологічної спадщини є відсутність догляду та консервації розкопаних решток, залишених на місці. Тому в багатьох країнах, зокрема у Великій Британії, де це — стандартна практика, засипання розкопок є обов'язковою умовою дозволу на їхнє проведення.

Якщо залишити підземні відкладення відкритими, вони швидко руйнуються під впливом таких умов навколишнього середовища, як перепади температури, сонячне світло та коливання рівня вологості. Фізичні пошкодження, включаючи структурні тріщини, вивітрювання, осипання, ерозію та обвалення на краях траншей і розрізів, зроблених археологами, також неминучі.

Людський фактор, включаючи мародерство, вандалізм і цікавість відвідувачів, які прагнуть дослідити розкопки, створюють додаткові ризики.

Перед тим, як засипати лазню, команда аналізує різні матеріали, оцінюючи їхню стійкість до високої вологості, біологічних пошкоджень від риючих тварин і коріння рослин. Ґрунт, вилучений під час розкопок, відновлюється в тому порядку, в якому його забирали, що дозволяє рослинам знову вирости тут наступного літа.

Раніше Фокус писав про розкрадання спадщини України: РФ проводить незаконні розкопки на території Херсонеса.

А також ми писали про древні ями з невідомим призначенням: пам'ятка людей мезоліту заінтригувала вчених.