Рідкі вкраплення у серці Землі. Вчені виявили, що внутрішнє ядро планети не зовсім "тверде"

Десятиліттями вчені намагаються зазирнути у надра Землі, щоб розгадати таємницю "серця планети", використовуючи сейсмічні хвилі. Тепер дослідники вважають, що внутрішнє ядро Землі, можливо, зовсім не є твердим — принаймні повністю, пише Space.

Дослідники вважають, що внутрішнє ядро планети є мішаниною з твердого і рідкого стану, яке доходить до самого центру Землі. У новому дослідженні вчені використали слабкі ехо хвилі землетрусів, які відбиваються від поверхні Землі з надр планети. Тепер дослідники припускають, що "серце нашої планети" більш різноманітне, ніж передбачалося раніше.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Результати дослідження свідчать про те, що внутрішнє ядро, яке збільшується щороку на міліметр у міру затвердіння рідкого зовнішнього ядра, могло зростати швидше у певні періоди історії нашої планети. Вчені також зазначають, що всередині твердого серця Землі також можуть бути "завихрення рідкого заліза".

За словами старшого автора дослідження, сейсмолога з Університету Юти, Кіта Копера, вони з колегами вважають, що давним-давно внутрішнє ядро Землі могло рости дуже швидко. Після воно досягло рівноваги й швидкість його зростання сповільнилася. Вчені також вважають, що не все залізо стало твердим, а тому вважають, що всередині серця нашої планети все ще може перебувати деяка кількість рідкого заліза.

Зазначимо, що внутрішнє ядро Землі є твердою кулею, яка здебільшого складається із заліза та нікелю. Серце планети, діаметром приблизно 2 440 км, обертається всередині зовнішнього ядра, що є океаном розплавленого заліза і нікелю. Передбачається, що товщина зовнішнього ядра планети становить приблизно 2 260 км. Збовтування металу у центрі Землі створює її магнітне поле. Науковці вважають, що з часом зовнішнє ядро планети поступово кристалізувалося, проте дослідникам усе ще вкрай мало відомо про те, як швидко відбувався цей процес.

Оскільки вчені не можуть отримати прямий доступ до земного ядра, вони використали дані двох десятків сейсмометрів, налаштованих на вимірювання хвиль землетрусів і спостережень за випробуваннями ядерної зброї. Під час дослідження Копер з командою зосередилися на хвилях, викликаних землетрусами магнітудою 5,7 і вище — вони досить великі, щоб вібрувати до внутрішнього ядра планети, відправляючи назад слабке відлуння. Загалом учені розглянули 2 455 подібних землетрусів.

За словами Копера, ці сигнали, що йдуть із внутрішнього земного ядра, надзвичайно малі — їхній розмір становить приблизно нанометр, а тому їх надзвичайно складно виявити. Проаналізувавши отримані дані, вчені дійшли висновку, що склад земного ядра зовсім "неоднорідний" і може варіюватися. Простими словами, "серце планети" не застигло гладко, а складається з клаптів різних структур.

За словами співавтора дослідження Гупньнінга Панга, їм із колегами уперше вдалося показати, що подібна неоднорідність присутня всюди у внутрішньому ядрі Землі.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розповіли, який вигляд має внутрішнє ядро нашої планети.