Дослідження генів виявило ключі до процвітання людства в мідному віці, і це міграція населення

Дослідження фокусується на генетичних даних 135 стародавніх фермерів і скотарів з південно-східної Європи, що охоплюють пізній європейський неоліт і весь мідний вік, з 5400 до н. е. до 2400 р. до н. е. Ці дані ставлять під сумнів попередні уявлення про доісторичну взаємодію людей, забезпечуючи краще розуміння того, як ранні суспільства були пов'язані між собою і сприяли процвітанню людства протягом всієї історії, пише Ancient Origins.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Доктор Вольфганг Гак, археогенетик з Інституту еволюційної антропології Макса Планка і співавтор дослідження, розповів, що його команда ретельно вивчила генетичні дані людей, які жили між 5400 і 2400 роками до нашої ери, представляючи пізній європейський неоліт і мідний вік.

Дослідники виявили, що генетично змішані ознаки вже були однорідними в регіоні навколо Одеси в 4-му тисячолітті до н.е., що вказує на те, що з моменту початку змішування пройшло багато поколінь. Ця генетична гомогенізація належить до молекулярних процесів, що лежать в основі "біотичної гомогенізації", коли гібридизація з немісцевими видами призводить до зменшення варіацій у генофонді.

Подальший аналіз генетичних даних виявив генетичну суміш груп мисливців-збирачів зі Східної Європи та Кавказу серед степових скотарів близько 3300 року до н. е. Таке раннє змішання перших землеробів і скотарів свідчить про значний обмін ідеями та генетикою протягом мідного віку, всупереч попереднім припущенням.

Варто зазначити, що це дослідження є лише одним із кількох нещодавніх аналізів європейської генетики мідного віку. Минулого року опубліковано три роботи, що вивчають аспекти культурного обміну в Середземномор'ї та Родючому Півмісяці.

Ці генні дослідження дають нове розуміння демографічної історії та міграцій ранніх людських популяцій протягом мідного віку в Європі. Зараз дослідники розкривають складні взаємодії та переміщення давніх європейських народів, що вказують на різноманітність родоводів предків.

Ба більше, ці дослідження демонструють докази взаємодії між ранніми європейськими фермерами та групами мисливців-збирачів протягом мідного віку. Значний генетичний обмін між цими групами населення призвів до інтеграції різних способів життя і технологій. Крім того, генні дослідження розкривають генетичну спадковість між популяціями мідного віку та їхніми предками й нащадками.

Ця хвиля нових генетичних досліджень, що вивчають змішання, яке відбувалося в Європі протягом мідного віку, розкриває культурні складнощі стародавніх землеробських популяцій та їхніх переміщень.

Це поглиблює наше наукове розуміння того, як людські суспільства взаємодіяли та обмінювалися ідеями і технологіями. Зокрема, ці дані показують, як певні землеробські та скотарські групи населення уникали виснаження ресурсів, мігруючи та формуючи нові, стійкіші сільськогосподарські системи.

Доктор Гак вважає, що справжній прогрес у науковому розумінні мідного віку відбудеться завдяки інтеграції генетичних даних в археологічний та антропологічний контексти. Ця інтеграція дасть набагато детальніший погляд на передісторію людства, ніж широкі мазки, характерні для досліджень десятиліття тому.

Раніше Фокус писав, як чеські археологи на доісторичному кораблі перевірили, як саме древні люди колонізували світ.

А також ми розповідали про найдавнішу ДНК предка людини: її витягли із зуба, якому 2 млн років.