Чотири сильні та впливові жінки-правительки, які перевернули історію своїх царств

В анналах давньої історії багато виняткових жінок протистояли панівним суспільним нормам і піднімалися до вершин влади, залишаючи незгладимий слід у своїх цивілізаціях і в ширшому полотні історії людства. Їхні переконливі історії з нетрадиційними шляхами до влади продовжують захоплювати і надихати однаковою мірою, пише Ancient Origins.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У Цзетянь, єдина жінка-імператорка Китаю

Серед цих видатних постатей — імператриця У, яка відома як єдина жінка-імператорка в історії Китаю. Її шлях до слави розпочався як наложниці імператора Тайцзуна, а згодом вона піднялася до тієї ж ролі за його наступника, імператора Гаоцзуна. Слід зазначити, що розум і хитрість У Цзетянь поступово принесли їй значний вплив при імператорському дворі.

Після того, як імператор Гаоцзу захворів близько 660 року н. е., У Цзетянь перебрала на себе контроль над урядом під титулом "імператриці-консортерки". Після його смерті на трон послідовно сходили її сини, але в 690 році вона сама проголосила себе імператрицею. Примітно, що вона утримувала владу над династіями Тан і Чжоу понад пів століття.

Правління У Цзетянь відзначилося численними досягненнями, зокрема, проведенням правових реформ та розширенням бюрократичного апарату. Зокрема, вона стала ініціаторкою запровадження іспитів на основі особистих заслуг для призначення на державну службу, що дало можливість людям з нижчих прошарків суспільства піднятися соціальними сходами.

Крім того, її вміле керівництво призвело до перемог у різних військових кампаніях проти сусідніх царств, а також до будівництва грандіозних палаців і храмів по всій імперії. Її надзвичайний шлях завершився у 705 році нашої ери.

Королева Боудіка, королева воїнів

В літописах стародавньої Британії можна знайти згадки про відому королеву-войовницю Боудіку, яка стала видатною постаттю в 1 столітті нашої ери. Як королева іценів, стародавнього кельтського племені, життя Боудіки набуло бурхливого повороту після трагічної загибелі її чоловіка в 60 році нашої ери. Римляни, бажаючи заволодіти всіма землями іценів, піддали її народ жорстокому поводженню, що розлютило королеву.

На знак непокори королева Боудіка уклала союз із сусідніми племенами, сформувавши грізну силу опору проти римлян. Повстання набрало швидких обертів, здобувши кілька перемог у перших наступах. Наслідком цього стало масштабне спустошення таких населених пунктів, як Веруламій та Камулодунум.

На жаль, повстання королеви Боудіки зазнало остаточної поразки. У 61 році н. е. римляни розпочали контратаку, яка вивела її війська з ладу. За деякими легендами через це вона нібито наклала на себе руки, прийнявши отруту.

Хоча її смерть ознаменувала кінець влади іценів, її непохитна мужність, лідерство та рішучість перед обличчям гноблення залишаються джерелом натхнення.

Імператриця Феодора, поборниця прав жінок

Імператриця Феодора, видатна постать 6-го століття нашої ери, залишила незгладимий вплив на Візантійську імперію. Вихована в театрі як акторка і виконавиця, вона походила із середовища, яке вважалося соціально неповноцінним. А проте її доля переплелася з долею майбутнього імператора Юстиніана І, який палко обрав її своєю імператрицею-консортом.

Після сходження Юстиніана на престол у 527 році імператриця Феодора стала дуже впливовою фігурою в політиці та управлінні імперією. Розповіді свідчать, що її розум вразив Юстиніана, спонукаючи його звертатися до неї за порадою у державних справах.

Одним із найважливіших внесків імператриці Феодори є захист прав жінок. Вона невтомно проводила правові реформи, щоб захистити жінок від експлуатації та зміцнити їхні права в таких сферах, як власність, спадкування та розлучення, кидаючи виклик укоріненим суспільним нормам.

Цариця Зенобія, безстрашна воїтелька за незалежність

Хроніки ІІІ століття нашої ери розповідають про піднесення цариці Зенобії як правительки Пальмірського царства, що розкинулося на території сучасної Сирії — залежної від Риму держави. Зенобія прийшла до влади після одруження з царем Оденатом, попереднім правителем.

Після його вбивства у 267 році н. е. вона сміливо оголосила себе новою правителькою, розпочавши місію зі звільнення імперії від римського панування.

Під час свого правління цариця Зенобія організувала низку військових кампаній, які розширили територію імперії, включивши до неї кілька сусідніх римських держав, зокрема Єгипет і Малу Азію. Її стратегічна кмітливість і благородне лідерство здобули їй глибоку повагу навіть серед супротивників.

Окрім військової діяльності, цариця сприяла розвитку культури навчання та просвітництва у своїй імперії, перетворивши свій двір на жвавий центр торгівлі та обміну знаннями. Її покровительство мистецтву, наукам і літературі приваблювало науковців, філософів і митців з різних країн, збагачуючи могутність їхнього суспільства.

У 272 році н. е. Римська імперія розпочала потужний наступ проти Зенобії, що призвів до поразки сил Пальміри. Хоча точна доля цариці залишається таємницею, деякі свідчення припускають, що її супротивники настільки поважали, що пощадили її життя, дозволивши їй розкішно усамітнитися на римській віллі після полону.

Кожна з цих виняткових жінок-правительок справила величезний вплив на свої цивілізації, залишивши після собі переконливу спадщину, яка й досі слугує джерелом натхнення. Їхній різноманітний внесок постійно нагадує нам про багатогранність і захопливість того, як стародавні жінки формували хід нашої історії.

Раніше Фокус писав про те, який вигляд би мали відомі історичні постаті нині, зокрема Леонардо да Вінчі, королева Вікторія та Наполеон.

А також ми розповідали, звідки походять мінойці та мікенці. Вчені розкрили секрети стародавніх греків.