Майстер маскування. Вчені 20 років ганялися за геконом, але він ховався під камуфляжем (фото)

Цей новий вид настільки гарний, що легко зливається з навколишнім середовищем — дослідникам знадобилося два десятиліття, щоб описати його.

Дивовижний новий вид листохвостого гекона виявили вчені на Мадагаскарі ще у 2000 році. Дослідники вже тоді підозрювали, що він, імовірно, є новим видом, але довести це було надзвичайно складно, пише IFLScience.

Річ у тім, що представники цього виду надзвичайно спритні в маскуванні — вони напрочуд добре зливаються з ботанічними видами, що робить їх виявлення майже нереальним. У результаті вченим знадобилося 20 років спостережень, щоб зібрати достатньо інформації та впевнено описати його як новий вид.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами провідного автора дослідження, доктора Франка Глоу, який є куратором відділу герпетології в Баварській державній колекції зоології, виявлений ними 2000 року вид був надзвичайно схожий на раніше вже відомий науці як Uroplatus henkeli. Це трохи збило вчених з пантелику.

листохвостий гекон на гілці — Навряд чи можна помітити, але на гілці знизу сидить гекон

Фото: череп нарлунга

У результаті дослідникам потрібно було зібрати більше генетичних і морфологічних даних, а також даних про поширення, щоб краще розуміти, де розмістити тварину на генеалогічному дереві геконів. Ситуація ускладнювалася тим, що листохвості гекони дивовижно зливалися з навколишнім середовищем — їх навряд чи можна відрізнити від гілки дерева, на якій вони сидять.

Зрештою ретельний аналіз призвів до того, що вчені переконалися — перед ними новий, ще невідомий науці вид, який був названий Uroplatus garamaso. Цікавим видається й те, що Uroplatus henkeli та Uroplatus garamaso відрізняються кольором кінчика язика — у перших він чорний, а у других — рожевий.

За словами співавтора дослідження, куратора відділу герпетології в Музеї природної історії Данії, доктора Марка Шерца, фактично саме кінчик язика зіграв головну роль в ідентифікації нового виду. Втім, дослідники досі не розуміють, чим це зумовлено.

Зазначимо, що під час еволюції в геконів розвинулися шкірні клапті й приплюснуті хвости, які дають їм змогу присмоктуватися до краю стовбурів дерев — унаслідок цього вони стають майже невидимими, коли лежать догори дриґом протягом усього дня. Коли настає ніч, вони повертаються до життя й вільно бродять під покровом темряви.

Раніше Фокус писав про те, що дослідники виявили геконів, які світяться неоново-зеленим кольором.