Вигадали римські легіонери: гра в класики виявилася стародавнім винаходом зовсім не для дітей

Хоча історична достовірність того, що римські солдати грали в класики, залишається спекулятивною, деякі джерела припускають, що вони брали участь у різновиді гри, що включала стрибки вздовж серії квадратів довжиною близько 30.5 метрів, у повних обладунках, пише Grunge.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Залишається ймовірним, що класики, які ми знаємо сьогодні, не мають прямих коренів у Стародавньому Римі; однак, фізичні вправи, схожі на цю гру, могли опосередковано вплинути на її розвиток протягом двох тисячоліть. Ймовірно, діти спостерігаючи за тренуваннями дорослих, адаптували їх для себе, перетворивши у гру.

Як зазначено у статті 1886 року в "Журналі Антропологічного інституту Великої Британії та Ірландії", безневинні дитячі забавки часто приховують у собі рудименти попередніх епох і язичницьких традицій.

Дотримуючись цієї наративної лінії, піднесення Римської імперії могло поширити подібні ігри в розрізнених регіонах, що охоплювали сучасні Фінляндію, Іспанію, Італію, Шотландію, Шотландію та інші країни. Перша задокументована згадка про класики, з'являється в Альманасі Бідного Робіна 1667 року — збірці цікавих фактів.

Відносна відсутність цього терміну в більш ранніх письмових джерелах можна пояснити тим, що в історичних текстах переважала увага до монархів, воєн і релігійних тем, а не до дитячих розваг.

Дійсно, класики поширені по всьому світу. У Нідерландах гру називають "hinkelbaan", а в Німеччині — "templehupfen". Аргентинці визнають її як "rayuela", тоді як у В'єтнамі вона має назву "pico". Індійські діти займаються "ekaria dukaria", а французи називають його "marelles". Англійська номенклатурна назва "hopscotch" походить від злиття слова "hop" і старофранцузького терміну "escocher", що означає "різати" та походить від англійського слова "scratch".

Однак простота сучасних правил гри в класики заперечує її історичну еволюцію. Сучасна версія, що характеризується десятьма квадратами і може бути адаптована для сольної або групової гри, безсумнівно, відрізняється від своїх попередніх втілень. Попри її глобальну одноманітність сьогодні, розумно припустити, що гра зазнала численних трансформацій протягом своєї історії.

Попри те, що переважаючий дискурс схиляється до гіпотези римських солдатів, вищезгадана стаття 1886 року з "Журналу Антропологічного інституту Великої Британії та Ірландії" представляє альтернативну концепцію. У ній пропонується астрологічне походження класиків, де проходження квадратів відображає просування по знаках зодіаку.

Раніше Фокус писав, що археологи виявили батьківщину плантаційного рабства в Португалії.