Таємниця Бермудського трикутника плаває у воді та погано пахне: що з'ясували вчені

Багато років стверджується, що кораблі та літаки, які потрапляють у горезвісний Бермудський трикутник, зазнають аварій частіше, ніж у будь-якому іншому місці, пише IFLScience.

Місце між Флоридою, Бермудськими островами та Пуерто-Рико, яке називають Бермудський трикутник, також відоме тим, що там проходить Саргасове море. Це регіон антициклонічного колообігу вод в Атлантичному океані, який, на думку деяких експертів, пояснює зникнення кораблів. Але не тільки небезпечні течії можуть бути винні в поганій славі Бермудського трикутника, причин може бути дві, і з кожною з них зіткнувся Христофор Колумб і команда "Санта-Марії".

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Ще 1492 року корабель відомого мореплавця застряг у Саргасовому морі через відсутність вітру, чим і славиться цей регіон. Протягом трьох днів, поки експедиція дрейфувала в Саргасовому морі, вона зіштовхнулася із саргасумом, також відомим як морський виноград — родом морських бурих водоростей. Ці товсті коричні водорості утворюють у Саргасовому морі цілі острови, які гниють під палючим сонцем. Коли ці водорості гниють, вони видають яєчний запах і виділяють небезпечні для людини гази.

"Значний вплив (50-400 частин на мільйон) може спричинити в людини утруднення дихання, збудження, сплутаність свідомості, нудоту й блювоту. Також підвищується кров'яний тиск і можлива втрата свідомості. За вищих концентрацій сірководню, що виробляється морськими водоростями, які гниють, настає інфаркт міокарда, втрата свідомості, судоми, ацидоз і смерть", — ідеться в нещодавньому дослідженні, опублікованому в науковому журналі National Library of Medicine.

Команда "Санта-Марії", побачивши таку кількість водоростей, злякалася, що корабель може сісти на мілину або навіки загрузнути в саргасумі. Морякам вдалося оминути небезпечний регіон, але регіон став легендарним серед мореплавців, яких лякали острови з водоростей і повна відсутність вітру. Навіть Жюль Верн описав це місце у своєму романі "Двадцять тисяч льє під водою".

Припускається, що частково погана слава Бермудського трикутника була пов'язана зі страхом моряків перед відсутністю вітру та гігантськими скупченнями морських водоростей. Усе це могло стати причиною затоплення тих перших і примітивніших кораблів, але на долю сучасних суден усі ці фактори не вплинули б.

Згідно з офіційною статистикою, корабельних аварій і авіакатастроф у Бермудському трикутнику трапляється не більше, ніж в інших регіонах океанів або морів.

Ба більше, дослідження, проведене на замовлення Всесвітнього фонду дикої природи, навіть не включило Бермудський трикутник до топ 10.

Упевненість людей у тому, що в цьому регіоні відбувається велика кількість катастроф, найімовірніше, пов'язана з матеріалами в ЗМІ та любителями теорій змови. Вони намагаються загострити увагу на будь-яких подіях у цьому регіоні, нехай навіть і не частих.

Нагадаємо, Нік Гатчингс, фахівець із пошуку корисних копалин, упевнений, що загадка Бермудського трикутника вирішується за допомогою каменів. Однак його теорія може бути божевільнішою, ніж деякі інші здогадки.