"Гралися" з майбутнім. У XVIII столітті знайти чоловіка можна було на Геловін

Витоки Геловіну можна простежити до стародавнього кельтського свята Самайн, часу, коли межа між нашим світом і "потойбіччям" вважалася найтоншою. Хоча ми часто асоціюємо Геловін з моторошними і жахливими елементами, в минулому люди прагнули використати цей унікальний момент, щоб зазирнути в майбутнє, пише Grunge.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Ворожіння, практика пошуку розуміння майбутнього, стало центральною частиною святкування Геловіну. Запалюючи вогнища і одягаючи шкури тварин, учасники намагалися передбачити різні аспекти життя, зокрема питання кохання та шлюбу.

У міру того, як Геловін еволюціонував через римський і середньовічний періоди в ранньомодерну епоху, ворожіння на майбутнього чоловіка стало популярною традицією. У 18-19 століттях молоді жінки, замість того, щоб шукати гострих відчуттів і страхів, зосереджувалися на пошуках своїх майбутніх чоловіків. Вважалося, що якщо вони займуться ворожінням в ніч на Геловін, то їхні напророчені чоловіки з'являться в їхньому житті вже до наступного Геловіну.

Частування та ігри на знайомство

Асоціація Геловіну із солодкими частуваннями виникла відносно недавно. Фраза "цукерки або життя", можливо, не старша за століття. Однак традиція пропонувати частування на Геловін має давнішу історію, яка, можливо, сягає корінням у підношення духам під час Самайна. До 18 століття такі частування, як горіхи та фрукти, були невіддільною частиною вечірок на Геловін. Ці закуски були в достатку під час сезону збору врожаю в Британії та Ірландії і часто використовувалися в іграх та ворожіннях.

Один із популярних способів полягав в тому, що жінки кидали лісові горіхи у вогонь й кожен горіх мав ім'я потенційного судженого. Те як горіх горів визначало, чи буде пов'язане з ним ім'я хорошим чоловіком, чи призведе до кохання, яке швидко згасне. Інша гра полягала в тому, що перед тим, як з'їсти волоські або фундук горіхи, їх обсипали спеціями та підсолоджувачами, з надією побачити уві сні свого майбутнього чоловіка.

Яблука також були частиною забави. Якщо розрізати яблуко перед дзеркалом і з'їсти шматочки ножем, то можна було побачити майбутнього чоловіка, який стоїть за плечем. Однак у цієї гри був і темний бік: якщо в дзеркалі з'являвся скелет, жінці судилося назавжди залишитися самотнім.

Кохання та Геловін у 20 столітті

Флірт і сватання у Геловіні не обмежилися 18 століттям, а продовжилися і в 20-му столітті. Переважали ворожіння, спрямовані на передбачення майбутніх романів. Купідон, символ кохання, був поширеною прикрасою поряд з темними символами, такими як чорні коти. Однак на початку 20-го століття дискусії про "нову жінку" та просування жіночих ідей і можливостей почали приводити до того, що ворожіння, спрямовані на пошук партнера, стали здаватися застарілими.

Ворожіння на кшталт гадання на яблуках продовжували існувати, але перетворилися на чисту, безтурботну забаву. Інші фактори, такі як поширення практики випрошування солодощів після Другої світової війни, трансформували образ Геловіну в більш звичний для нас сьогодні.

Темний бік Геловіну

Хоча надприродний образ Геловіну в деяких аспектах став світлішим, темні елементи ніколи не зникали повністю. Ворожіння використовувалися не лише для того, щоб передбачити шлюб, але й для того, щоб передбачити смерть. З часом популярність готичної фантастики у 18-19 століттях знову повернула фантастичне і похмуре в популярну культуру. Ці впливи сприяли створенню багатого розмаїття традицій Геловіну, якими ми насолоджуємося сьогодні.

А тому історія Геловіну — це захоплива суміш ворожіння, сватання та надприродних елементів. З плином століть він перетворився на свято, яке ми відзначаємо сьогодні, пропонуючи щось для кожного, незалежно від того, чи шукаєте ви кохання, моторошних гострих відчуттів, чи просто солодких ласощів.

Раніше Фокус писав, чому століття тому сморід був нормою у Франції, а душ вважався гріхом.

А також ми розповідали, чому шумерський цар Іддін-Даган злягався із жрицею під час публічного щорічного ритуалу.