Піднятися на вершину і померти. Учені зрозуміли, що змушувало мишей дертися на висоту в 6,7 км

Довгий час вченим не давали спокою муміфіковані тіла мишей, виявлені на вершинах вулканів у Південній Америці. Як раніше вже писав Фокус, раніше вчені неодноразово знаходили рештки тварин, що збереглися за мінусових температур на висоті близько 6,7 кілометра, проте ніяк не могли зрозуміти, яким чином вони сюди потрапили, пише Live Science.

Деякі з решток були знайдені в церемоніальних спорудах і місцях поховань інків, а тому вчені припустили, що саме вони могли приносити тварин із собою. Утім, ця теорія не підтвердилася. Науковці провели генетичний аналіз муміфікованих тіл і виявили, що їм не більш як кількасот років, цього недостатньо, щоб їх перевезли туди інки.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У результаті вчені висунули нову теорію, яка припускає, що листовухі миші (Phyllotis vaccarum) муміфікувалися природним шляхом у холодних і сухих умовах. Тепер дослідники вважають, що ці тварини фактично є тваринами, що мешкають на найвищих вершинах.

Нове дослідження підтверджує, що ворожі засніжені вершини вулканів в Андах є домівкою для найбільш "високих" у світі хребетних тварин, що мешкають на висоті близько 6,7 кілометра. Загалом результати дослідження фактично кидають виклик припущенням про межі життя хребетних.

У 2013 році група дослідників, які підіймалися на вулкан Льюльяйльяко на кордоні між Аргентиною і Чилі, уперше помітили живу мишу, яка бігла засніженим полем на рекордній висоті 6,2 кілометра. Пізніше, 2020 року, команда повернулася і їм вдалося зловити ще кілька живих мишей, зокрема на вершині вулкана, на висоті 6,7 кілометра. Це місце стало найвищою населеною точкою, де коли-небудь виявляли хребетних. Зазначимо, що птахи здатні злітати та на більшу висоту, проте навіть вони не живуть на таких висотах.

Команда зазначає, що на подібних висотах, які продуваються вітрами, не здатна вижити жодна рослина, а рівень кисню тут нижчий на 40%, ніж на рівні моря. Однак за останні три роки, в період з 2020 по 2023 роки, вченим вдалося зібрати сотні додаткових муміфікованих і живих лістовухих мишей з Льюльяйльяко та інших вершин висотою понад 6 кілометрів.

Раніше вважалося, що такі екстремальні височини непридатні для проживання ссавців. Однак результати нового дослідження повністю спростовують це твердження. Щоб довести, що миші справді процвітають на таких висотах, команда порівняла геноми тварин, що мешкають на висоті понад 6 кілометрів і тих, що живуть нижче. Результати показують, що листоухі миші, що мешкають вище, були тісніше пов'язані між собою, але лише незначно.

За словами постдокторанта і порівняльного фізіолога з Університету Західного Онтаріо в Канаді, яка не брала участі в дослідженні, Кетрін Айві, результати підтверджують, що ці миші справді розмножувалися і жили на вершинах. Крім того, під час останнього дослідження вчені виявили нори гризунів на висоті понад 6 кілометрів. Усе це в сумі, на думку команди, підтверджує, що миші дійсно були членами постійних популяцій, що мешкають на вершинах вулканів, а не просто "тимчасовими мешканцями".

Попри те, що таємницю муміфікованих мишей на вершинах вулканів тепер розкрито, вченим все ще належить з'ясувати, чим вони харчуються і як їм вдається зберігати тепло, щоб вижити в настільки негостинному середовищі. Автори дослідження сподіваються розгадати цю загадку, спостерігаючи за популяцією високогірних мишей, нещодавно заснованою в Чилі.

Раніше Фокус писав про те, що вчені знайшли види мишей, які не бояться отрут.