Людські супутники: вчені дослідили еволюцію вошей, щоб зрозуміти нашу історію

Куди б не пішли люди, воші завжди слідують за ними. Ці крихітні кровосисні паразити є частиною людської історії протягом тривалого часу, і нещодавнє дослідження заглибилося в їхню генетику, щоб розкрити кілька цікавих історій, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Головні воші — винуватці свербіння шкіри голови, і вони були з нами протягом століть, еволюціонуючи разом з людиною. В новому дослідженні вчені вивчили генетичний склад вошей із 25 місць по всьому світу, виявивши дві окремі групи: одна з них поширена по всьому світу, а інша — лише в Європі та Америці.

Копаючи глибше, дослідники виявили унікальну групу вошей в Америці, яка може похвалитися походженням як з глобального, так і з європейсько-американського кластерів. Ідея полягає в тому, що ці воші є сумішшю тих, що прибули з першими людьми, і тих, що були завезені під час європейської колонізації.

На підтвердження цього вчені виявили генетичний зв'язок між вошами в Азії та Центральній Америці. Це має сенс, оскільки початкова міграція до Америки відбулася через Берингів міст, що з'єднує Східну Азію та Північну Америку. Отже, воші в Центральній Америці сьогодні все ще несуть генетичний відбиток своїх азійських предків.

Друга хвиля міграції вошей відбулася наприкінці XV і XVI століть, коли Колумб плавав океаном. Америка та Афро-Євразія возз'єдналися після більш ніж 10 000 років розлуки. У цьому обміні вони не лише обмінялися рослинами, тваринами та культурами, але навіть воші здійснили цю подорож.

Дослідники наголошують, що еволюція вошей подібна до історичних детективів, які допомагають нам зрозуміти історію людства. У цьому дослідженні вони зосередилися на генетичних маркерах, що швидко змінюються, проливаючи світло на недавню історію. Але вони припускають, що маркери, які змінюються повільніше, можуть розкрити ще глибші історії з нашого минулого.

За словами дослідників, "людські воші — це більше, ніж надокучливі людські паразити, вони є "супутниками" нашої еволюції. Оскільки воші харчуються кров’ю, вони потребують нас, щоб вижити, і протягом мільйонів років це призвело до довгої спільної еволюційної історії".

Раніше Фокус також розповідав, що Великого Сфінкса могли створити не люди. Щоб перевірити основні теорії, група дослідників вирішила відтворити умови, які існували близько 4500 років тому.

А також ми розповідали, як зазирнути у священну книгу давніх єгиптян. Музей Ґетті показав фрагменти "Книги мертвих".