Загадкова смерть Кінг-Конга: чому доісторичні триметрові примати не дожили до наших днів

Нещодавнє дослідження проливає світло на причини передчасної загибелі гігантопітека. Вчені виявили, що цей вид намагався пристосуватися до швидкозмінного середовища, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Вперше виявлений у 1935 році антропологом Ральфом фон Кенігсвальдом, гігантопітек досі залишається оповитий таємницею. Лише 2 000 скам'янілих зубів і чотири щелепні кістки, що отримали назву "зуби дракона" і які знайшли в китайській крамниці традиційної медицини в Гонконзі, дають уявлення про існування цього стародавнього примата.

Часто порівнюваний із вигаданим Кінг-Конгом, гігантопітек (Gigantopithecus blacki) ближче до орангутангів з родини понгінських (Ponginae). Якщо ви бачили римейк "Книги джунглів" 2016 року, то, як кажуть, образ короля Луї створений на основі G. blacki.

"Книга джунглів" фактично зробила його великим орангутангом. Ми не знаємо, наскільки G. blacki був би схожий на орангутанга, але він точно був понтійським, тобто з відповідної родини. Що стосується помаранчевого хутра — ми дійсно не знаємо", — розповіла доцентка Кіра Вествей, дослідниця з Університету Маккуорі, чиє нове дослідження присвячене вивченню вимирання G. blacki.

Щоб дізнатися про зникнення виду, Вестевей і велика команда дослідників дослідили 22 печери в китайській провінції Гуансі, щоб зібрати зразки пилку, скам'янілостей і осаду.

Результати дослідження показали, що близько 2,3 мільйона років тому G. blacki існував у густих лісах з широким покриттям, розділяючи середовище проживання з орангутангами.

Однак приблизно 600 000 років тому зміни в навколишньому середовищі прискорили зміну пір року, що вплинуло на рослинний склад лісу. У той час як орангутанги адаптувалися, то для G. blacki вони стали викликом.

Вествей пояснила: "Екологічні зміни, що почалися близько 600 000 років тому, дійсно загострили адаптаційні можливості G. blacki проти P. weidenreichi (орангутангів). Сезонний клімат спричинив посушливі періоди, коли фрукти стало важко знайти. G. blacki покладався на менш поживні запаси їжі, такі як кора та гілки, тоді як P. weidenreichi пристосувалися до умов, харчуючись пагонами, листям, квітами, горіхами, насінням і навіть комахами та дрібними ссавцями".

Зрештою колосальні розміри G. blacki стали причиною його загибелі. У такі мінливі часи потрібно бути спритним і мобільним, а це не так просто, коли ти зростом 3 метри і важиш до 300 кілограмів.

"Територію пошуку корму для G. blacki обмежував його розмір, але P. weidenreichi був мобільнішим, подорожуючи на більші відстані, що дозволяло йому розширювати діапазон для пошуку їжі. G. blacki залишався в лісі, тоді як P. weidenreichi міг переміщатися у відкритіші лісові середовища. На диво, G. blacki за цей час навіть збільшився в розмірах, тоді як P. weidenreichi зменшився в розмірах і став спритнішим", — пояснив Вествей.

Зрештою, доля Gigantopithecus blacki виділяє крихкий баланс між розміром, пристосованістю та змінами навколишнього середовища. Нездатність гігантської мавпи адаптуватися в мінливому ландшафті слугує повчальною історією про виклики, з якими стикаються найбільші примати Землі впродовж невблаганного плину часу.

Раніше Фокус писав про руйнівне цунамі 8 тисяч років тому, яке знищило до 100 відсотків жителів Британії.

А також ми розповідали про найкрихітнішу ікласту жабу на Землі. Самці рвуть суперників на частини, але "обіймають" дітей.