Прорив у дослідженні Стоунхенджу: покладено край 300-річній суперечці

Стоунхендж є однією з найбільших загадок давнини, бо археологи досі точно не знають, для чого саме використовували каміння. Також є загадкою і те, звідки були принесені гігантські камені, пише Express.

За словами експертів, блакитне каміння Стоунхенджу походить із пагорбів Преселі в Південному Уельсі, але досі точаться суперечки щодо того, звідки походять сарсени — шматки зцементованого крем'янистою речовиною пісковику.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Донедавна дослідники припускали, що ці камені були перенесені з пагорбів Мальборо-Даунс. Останній же аналіз, проведений археологами і геологами, поклав край суперечкам.

Отримавши великі зразки гігантських сарсенів, міжнародна команда визначила, що каміння походить із малопримітного лісу Вест-Вудс, який розташовується за 25 км від кам'яного кола.

Цей ліс розташований ближче до Стоунхенджу, ніж Мальборо-Даунс, який розташований за 32 км.

"Результати дослідження поклали край у 300-літніх суперечках про те, звідки було взято каміння для Стоунхенджа. Вест-Вудс був найближчим місцем до Стоунхенджу, де були відповідні за розміром моноліти, які можна було доставити відносно легким маршрутом", — каже співавтор дослідження професор Майк Паркер Пірсон.

Він зазначає, що транспортування таких брил усе ж таки було не легким завданням. Найімовірніше, стародавні будівельники використовували дерев'яні санчата, які тягли по колодах, покладених як рейки.

Сарсенами є всі 15 каменів центральної підкови Стоунхенджу, а також 25 збережених вертикальних стійок і шість перемичок зовнішнього кола, на додачу до каменів зовні.

Сучасні методи дали змогу вченим використовувати макроскопічні та мікроскопічні особливості гірських порід, щоб зіставити їх з відслоненням, з якого вони були взяті.

Такі методи дали змогу польовим дослідникам підтвердити, що блакитне каміння Стоунхенджу прибуло з Південного Уельсу.

Проблема з використанням одних і тих самих методів для сарсенів полягає в тому, що всі камені здебільшого однакові, кожен з яких в основному складається з кварцового пісковику.

Замість цього команда звернулася до рентгенівської флуоресцентної спектрометрії — методу, який зберігає камінь, спрямовуючи на камінь рентгенівські промені, які посилають хвилі світла, що відбиваються назад. На основі різних довжин хвиль вчені можуть з'ясувати хімічний склад того чи іншого об'єкта.

Нагадаємо, Вівтарний камінь Стоунхенджа походить не з Уельсу. Учені встановили, що його склад відрізняється від старого червоного пісковику з Англо-Уельського басейну.