Льодовик Судного дня почав "вмирати" ще 80 років тому: що запустило процес знищення (фото)

Суттєва втрата льоду в антарктичному регіоні спостерігається з 1970-х років, проте нове дослідження показує, що принаймні для деяких значних регіонів Антарктиди, зокрема й найбільшого льодовика на Землі, вона насправді розпочалася набагато раніше — у 1940-х роках, а, можливо, й того раніше, пише Science Alert.

У новому дослідженні команда під керівництвом Університету Г'юстона зібрала і вивчила керни осадових порід у 7 регіонах поруч із масивним льодовиком Туейтса, який також відомий як льодовик Судного дня, і прилеглим льодовиком Пайн-Айленд. Вчені прагнули зрозуміти, коли саме нинішня втрата льодового покриву почала посилюватися.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Команда вивчила зразки гірських порід віком понад 10 000 років і виявила, що величезна крижана шапка шириною близько 120 кілометрів насправді почала танути на десятиліття раніше, ніж вважалося раніше. Зазначимо, що льодовик Судного дня отримав свою назву через те, що його втрата принесе значні та незворотні зміни до Антарктиди, що надалі вплине на клімат усієї планети.

Вимірювання, засновані на характеристиках кернів поблизу льодовиків, збіглися, а тому вчені дійшли висновку, що вони спостерігають за наслідками великомасштабних змін у навколишньому середовищі льодового континенту. За словами співавтора дослідження, геолога з Університету Г'юстона Рейчел Кларк, особливо важливим є те, що ці зміни, мабуть, не були випадковими або специфічними для одного конкретного льодовика.

Автори дослідження доповнили свої результати попередніми моделями та дійшли висновку, що вони вказують на екстремальний кліматичний режим Ель-Ніньйо — зсув у глобальних погодних умовах, що нагрівають води західної Антарктики в період з 1939 до 1942 року. Вчені вважають, що саме цей зсув міг стати причиною значного відступу шельфового льодовика.

Цих факторів виявилося достатньо, щоб більша частина льоду відкріпилася від морського дна і почала вільно плавати. Команда вважає, що це сприяло більшій нестабільності льодовика Судного дня, а також його таненню, оскільки більша частина льодовикового підґрунтя стикається тепер із водами, що нагріваються.

За словами іншого співавтора дослідження, геолога з Університету Г'юстона Джулії Веллнер, імовірно, щойно крижаний щит починає скорочуватися, це може тривати роками, навіть якщо початкових чинників більше не спостерігалося. Фактично, в той період Ель-Ніньйо тривало лише два роки, проте два льодовики продовжують відступати досі.

Спостереження показують, що від початку століття льодовик Судного дня втратив понад 1000 мільярдів тонн льоду, а тому розуміння того, як прискорення танення льоду було спричинене в минулому, може допомогти спрогнозувати масштаб проблем, які на нас чекають у майбутньому.

Веллнер також зазначає, що льодовик Судного дня небезпечний не тільки тим, що спричинить підвищення рівня моря, а й тим, що, по суті, є "корком у пляшці", який утримує за собою ширшу область льоду. На жаль, якщо льодовик Туейтса ще більше дестабілізується, це може призвести до того, що весь лід у Західній Антарктиді може опинитися під загрозою зникнення.

Раніше Фокус писав про те, коли, де і як зруйнується льодовик Судного дня: вчені пролили світло на майбутнє Землі.