Механізм пов'язаний із літаками: з'ясувалося, чому відома наднова прикрашена "перлами" (фото)

Автори нового дослідження, опублікованого в журналі Physical Review Letters, з'ясували, яким чином залишок відомої наднової SN 1987А, виявився прикрашений "нитками з перлів", пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Як виникає наднова?

Залишок наднової SN 1987А є наслідком величезного космічного вибуху, який астрономи спостерігали 1987 року. Тоді, навіть неозброєним оком, було видно вибух масивної зірки в галактиці Велика Магелланова Хмара на відстані 160 тисяч світлових років від нас.

Такі наднові виникають, коли масивні зірки вичерпують запаси палива, необхідні для термоядерного синтезу у своїх ядрах. Це змушує ядро швидко стискатися, створюючи ударну хвилю, що спричиняє потужний вибух, або наднову, яка викидає зовнішні шари зірки, що помирає, в космос. Саме ж ядро залежно від маси зірки перетворюється або на нейтронну зірку, або на чорну діру.

Досі астрономи достеменно не знають, яка саме зірка вибухнула, і тільки цього року за допомогою космічного телескопа Вебб вдалося з'ясувати, що в центрі залишку наднової все ж таки знаходиться нейтронна зірка.

Космічна прикраса

Цікаво, що SN 1987A оточений згустками водневої плазми, що світиться, і ця давно структура не дає спокою вченим. Явище, що має назву нестійкість Релея-Тейлора, часто використовують вчені для пояснення утворення рідких структур у плазмі, таких як та, що видно навколо залишку наднової. Але ця концепція не може повністю пояснити космічні прикраси SN 1987A.

Але тепер учені з'ясували, як з'явилися ці "нитки з перлів". Передбачається, що ця структура може бути пов'язана з механізмом створення інверсійних слідів, тобто білих смуг, які залишають літаки в небі на Землі. Вчені вважають, що там був задіяний той самий механізм, який руйнує інверсійні сліди літаків.

Вчені припускають, що утворення водневих згустків SN 1987A може бути результатом механізму під назвою нестійкість Кроу. Це явище виникає, коли потоки повітря з кожного крила літака переходять один в одного по спіралі. Це створює прогалини в тому, що має бути гладкими лініями, які видно через водяну пару у викидах літака.

Автори дослідження припускають, що кільце з газу, яке оточувало померлу зірку, що створила залишок наднової SN 1987A, утворилося внаслідок злиття двох зірок. Це злиття призвело до викиду водню з двох зірок. Сам цей процес міг відбутися за десятки тисяч років до космічного вибуху.

Завдяки впливу сильного зоряного вітру, що складався із заряджених частинок, який виходив із зірки, яка з'явилася в результаті злиття, з'явилися згустки водню ще до того, як зірка вибухнула надновою, вважають учені. Це означає, що самі "нитки перлів", що прикрашають SN 1987A, змогли існувати там ще до вибуху зірки. І це підтверджує моделювання, яке показало, що турбулентність у хмарі з газу була схожа на нестійкість Кроу. Це призвело до того, що хмара розпалася на рівні згустки, тобто ті самі "перли", які "носить" SN 1987A.

Перлове намисто у наднової більше

Моделювання також показало, що нестійкість Кроу могла створити більше ниток водневих перлів навколо SN 1987A, які є більш тьмяними, ніж уже відома космічна прикраса. Учені вважають, що крім виявлених 30 "перлин" у залишку наднової можна знайти ще більше таких самих прикрас.

Вивчення цих водневих згустків також допоможе астрономам з'ясувати, чи відіграє якусь роль нестійкість Кроу в процесі формування планет із хмар газу і пилу, що оточують молоді зірки.

Як уже писав Фокус, згідно з нещодавнім дослідженням, можливо, доведеться змінити стандартну космологічну модель, адже вчені стверджують, що ніякої темної матерії не існує.

Також Фокус писав про те, що індійський посадковий модуль зробив майже неможливе на Місяці. Річ у тім, що під час приземлення вгору піднялося набагато менше місячного пилу, ніж очікувалося. І це має важливе значення для майбутніх космічних місій.