Загадкові "кола смерті" в пустелі Наміб: будь-яке життя, що зародилося в них, помре за 10-20 днів
Дослідники десятиліттями намагалися розгадати таємницю "зон смерті" в пустелі Наміб і, схоже, тепер вони знають, чому все живе вмирає в цих загадкових колах.
Казкові кола Намібії давно стали відомими в усьому світі — ці загадкові залисини зустрічаються всюди на сухих луках на краю пустелі Наміб. Формування цих дивних областей досліджувалося вченими десятиліттями, а останнім часом і зовсім стало предметом численних дискусій. Тепер дослідники вважають, що нарешті змогли розгадати цю таємницю, пише SciTechDaily.
У новому дослідженні команда з Геттінгенського університету в Німеччині та Університету Бен-Гуріона в Ізраїлі провела великі польові роботи. У результаті вченим вдалося зрозуміти, чому будь-який листок, що зародився в цьому "чарівному колі", приречений на смерть.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Результати польових робіт показують, що трава засихає від нестачі води всередині дивний кіл Намібії. Верхній шар ґрунту заввишки 10–12 сантиметрів діє як свого роду "зона смерті", в якій ніщо живе не здатне протриматися довго. Учені виявили, що нова трава в цих колах фактично відмирає через 10-20 днів після дощу.
Зазначимо, що раніше вчені припускали, що причиною "кіл смерті" в пустелі Наміб можуть бути терміти. Однак нове дослідження не виявило в ґрунті жодних характерних пошкоджень. Під час дослідження вчені проаналізували 500 окремих трав'янистих рослин у чотирьох регіонах Намібу: команда виміряла довжину коріння і листя, а також зробила їхні фото. Крім того, вчені провели кілька сотень вимірювань вологості ґрунту під час і після сезонів дощів 2023–2024 років.
Результати свідчать про те, що верхній шар тутешнього ґрунту дуже схильний до висихання. Наприклад, під час і після сезону дощів вологість ґрунту в цих місцях у 3–4 рази нижча, ніж у ґрунті на глибині близько 20 сантиметрів. Також команда виявила, що в період росту трави після рясних опадів верхній шар ґрунту всередині "кіл смерті" значно сухіший, ніж зовні. У цих умовах свіжо пророслі трави не можуть вижити: вони засихають, не маючи змоги досягти глибших і вологіших шарів ґрунту своїм корінням, довжина якого в середньому становить 10 сантиметрів.
Водночас багаторічні чагарники та трава, що ростуть по краях "кіл смерті", отримують доступ до ґрунту на глибині 20–30 сантиметрів і більше. Ці грудочки трави швидко зеленіють після дощу. За словами першого автора дослідження, доктора Стефана Гетціна, вимірювання команди також показали, що фізична провідність води є надзвичайно високою в перші 20 днів після дощу, особливо у верхніх шарах ґрунту, проте з глибиною вона знижується. Отже, багаторічні рослини фактично витягують воду з перших 10–20 сантиметрів ґрунту, не залишаючи новій траві й шансу на виживання.
Автори дослідження вважають, що круглу форму "кіл смерті", ймовірно, формує сама трава, створюючи для себе максимальний запас ґрунтової води. Гетцін зазначає, що подібну самоорганізацію насправді можна схарактеризувати як "ройовий інтелект", розвинений унаслідок браку ресурсів.
Раніше Фокус писав про те, що вчені створили атлас "чарівних кіл": вони більш поширені, ніж ми думали.