Що коїться всередині кротової нори: вченим не сподобалося те, що вони побачили

Вчені припускають, що червоточини або кротові нори, які є гіпотетичними об'єктами, можуть створювати обертові хмари гарячої плазми. Вони також можуть стріляти матерією зі швидкістю 200 млн км/год і навіть швидше, пише New Scientist.

Теорія свідчить, що червоточина — це тунель між двома точками простору-часу. Гіпотетично, на обох кінцях таких червоточин можуть розташовуватися чорні діри. Відомо, що ніщо не може вислизнути від гравітації чорної діри, пройшовши її горизонт подій. Отже, червоточини — це непрохідні тунелі, але вчені побудували модель прохідної червоточини. І тепер ми знаємо, як вони можуть виглядати.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Лучано Комбі з Інституту Периметра в Канаді та його колеги змоделювали ситуацію, коли в одному з гирл червоточини накопичується речовина, як в активній чорній дірі. Науковці з'ясували, що речовина, яка падає, застрягатиме в горлі червоточини та створюватиме палаючу, гарячу хмару, що обертається. Це буде схоже на торнадо, що світиться, зазначають автори роботи.

Попри те, що змодельована червоточина технічно прохідна, але гаряча плазмова буря всередині неї спопелить абсолютно все.

"Температура всередині буде шалено високою, якщо ви спробуєте перетнути червоточину, то згорите дотла", — каже Комбі.

Він також підкреслює, що в досить великій червоточині температура може стати настільки великою, що почнеться ядерний синтез.

Щоправда, такі неймовірні температури також дозволять виявити червоточину. Гаряча хмара виглядатиме як зірка, незалежно від того, на яку зі сторін червоточини дивитися. Але якщо гирлами червоточин справді були чорні діри, тоді світло ніколи не змогло б вийти за горизонт подій. Інша справа прохідні червоточини — вони світилися б як зірки з кожного боку.

Гирло, в яке падає речовина, виглядало б дуже схожим на чорну діру з аккреційним диском, кільцем гарячої матерії, що оточує його, — але замість тіні в центрі диска була б яскрава пляма від хмари в горлі червоточини.

Інший кінець червоточини виглядав би як сфера, повна світного туману, яка час від часу вивергала б матерію зі швидкістю близько 20% швидкості світла.

Але в прохідній червоточині є одна проблема, дослідження не враховувало впливу всієї цієї розпеченої плазми на тунель у просторі-часі.

"Червоточина з часом стане нестабільною. Вона розпадеться і перетвориться на інший тип простору-часу, що ускладнить їхнє експериментальне виявлення", — пояснюють учені.

Нагадаємо, вчені з'ясували, як знайти червоточини для "стрибків" Всесвітом. Згідно з новою теорією виявити гіпотетичні кротові нори не складно, але не всі з цим згодні.