Відтворили методи неандертальців: вчені дізналися, чому так мало свідчень про харчування наших предків

Точно визначити, що саме входило до раціону неандертальців, досить складно, особливо з огляду на те, що дрібні тварини, такі як птахи, рідко залишають значні археологічні докази. Щоб дослідити це, дослідники нещодавно приготували сучасних птахів, використовуючи інструменти та методи, які, як вважають, були доступні неандертальцям, пише Popular Science.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

"Використання крем'яних пластин для оброблення м'яса вимагало значної точності і зусиль, які ми не повністю оцінили до цього експерименту, — зазначила Маріанна Набайс, співавторка дослідження і археологиня з Інституту палеоекології людини і соціального розвитку в Іспанії. — Пластини виявилися гострішими, ніж ми спочатку думали, що вимагало обережного поводження з ними, щоб зробити точні розрізи, не травмуючи власні пальці. Ці практичні експерименти показали практичні виклики, пов'язані з переробкою та приготуванням їжі неандертальцями, забезпечуючи відчутний зв'язок з їхнім повсякденним життям та стратегіями виживання".

Команда створила експериментальну базу даних, зібравши п'ять диких птахів, які померли природною смертю в Центрі екології, реабілітації та нагляду за дикими тваринами в Гувеї, Португалія. Вони відібрали двох ворон, двох голубів та лісового голуба, які схожі на види, що їх могли споживати неандертальці. Методи приготування обрали на основі археологічних свідчень та етнографічних даних.

Кожен птах був обскубаний вручну. Одного голуба з нашийником і одну ворону обробляли сирими за допомогою крем'яних пластин, а решту трьох перед цим обсмажували на розпеченому вугіллі. Останній спосіб виявився для дослідників простішим.

"Смаження птахів на вугіллі вимагало підтримки постійної температури і ретельного контролю тривалості приготування, щоб уникнути пересмажування м'яса, — пояснила Набаїс. — Попереднє знежирення птахів зробило процес смаження швидшим, ніж очікувалося. Насправді ми витратили більше часу на підготовку вугілля, ніж на саме приготування, яке зайняло менш як десять хвилин".

Після очищення та сушіння кісток команда дослідила їх під мікроскопом на наявність порізів, переломів та опіків. Вони також оглянули крем'яні пластини на наявність слідів зносу від розрубування та виявили невеликі пошкодження у формі півмісяця на кромці інструменту. Розрізи, що використовувалися для видалення м'яса, не залишали слідів на кістках, але ті, що були спрямовані на сухожилля, залишали сліди, схожі зі знайденими на рештках птахів на археологічних розкопках.

Кістки смажених птахів були більш крихкими, а деякі повністю розтрощені. Більшість із них мали чорні або коричневі опіки, що свідчать про контрольовану теплову дію, і вказують на те, що внутрішній вміст також згорів.

Ці свідчення демонструють те, як неандертальці могли готувати їжу, а також проблеми зі збереженням таких доказів в археологічних джерелах. Хоча обсмажування полегшувало доступ до м'яса, воно також робило кістки більш крихкими, зменшуючи ймовірність їхнього збереження.

Майбутні дослідження, спрямовані на краще розуміння раціону неандертальців, можуть включати ширший спектр видів здобичі та вивчення переробки птахів для нехарчового використання, наприклад, пір'я або кігтів.

"Розмір вибірки відносно невеликий, вона складається лише з п'яти зразків птахів, що може не повністю відображати різноманітність видів птахів, які могли використовувати неандертальці, — зазначає Набаїс. — Щобільше, експериментальні умови, хоча і ретельно контролюються, не можуть повністю відтворити точний екологічний та культурний контекст життя неандертальців. Для розширення цих результатів необхідні подальші дослідження з більшими вибірками, різноманітними видами і більш різноманітними експериментальними умовами".

Раніше Фокус писав про одне з останніх у світі святилище таємничого божества, яке розкопали археологи.

А також ми розповідали про клинописну табличку з неочікуваними записами. Знахідка стала ще цікавішою, коли науковці переклали написаний на ній текст.