Лисиці та дикі кішки були в меню людей частіше, ніж вважалося раніше: що виявили вчені
Дослідники вважають, що 10 000 років тому неолітичні люди їли дрібних хижаків значно частіше, ніж вважалося раніше.
Тривалий час археологи інтерпретували численні кістки дрібних хижаків, рештки яких раніше виявили в ранніх неолітичних поселеннях у Леванті, як рештки мисливців за хутром. Однак у новому аналізі вчені виявили, що це було щось зовсім інше, пише IFLScience.
Тепер учені вважають, що лисиці та дикі кішки насправді з'являлися в меню людей значно частіше, ніж вважалося раніше. Нові результати також вказують на те, що цих дрібних хижаків, ймовірно, слід розглядати як дичину в майбутніх дослідженнях.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Відомо, що близько 15-11,7 тисячі років тому, мисливці-збирачі в Леванті — регіоні, що сьогодні охоплює Ізраїль, Йорданію, Ліван і Сирію, — почали процес переходу від землеробства до скотарства. Однак цей процес зовсім не був швидким.
У процесі переходу люди стали менше полювати на великі види здобичі й віддавали перевагу дрібнішим видам, а також дрібнішим тваринам, таким як птахи й риби. Археологічні записи сповнені свідчень цього переходу, оскільки кістки тварин удосталь зустрічалися в поселеннях того часу.
Серед безлічі кісток, знайдених вченими на ділянках розкопок, також були виявлені останки дрібних хижаків. Наприклад, рудих лисиць і диких кішок. Спочатку вчені вважали, що ці останки належали мисливцям за хутром. Також деякі вчені вважали, що кістки та зуби дрібних хижаків могли використовуватися в символічних цілях. У результаті вчені виключили ймовірність того, що лисиці та дикі кішки могли входити в раціон людей.
У новому дослідженні вчені повторно вивчили кістки тварин, знайдені на 10 000-річній ділянці Ахіхуд у Західній Галілеї, Ізраїль. Вчені ідентифікували кістки лисиць, диких кішок і зайців. Команда виявила загалом 1244 розібраних кістки й підрахувала, що близько 30% з них належали гірським газелям, 12% — рудим лисицям. Загалом кістки лисиць, диких кішок, куниць, єгипетських мангустів, європейських борсуків та інших куницевих склали близько 16%.
Цікаво, що багато останків тварин містили докази оброблення, зокрема й сліди ножів. За словами дослідників, 52% порізів на останках лисиць належали до оброблення, а 9 із 10 порізів було виявлено на плечовій і стегнових кістках — такі порізи не характерні для зняття шкури.
Що стосується диких кішок, то близько 83 відсотків слідів від ножів були пов'язані з обробленням і всі вони були розташовані на кістках ніг тварин. Решта слідів від ножів були приписані зняттю шкури. Вчені також виявили сліди опіків, які з'являються на кістках хижаків тією ж мірою, що і на кістках оленів. Більшість із них також були локалізовані у верхній частині кінцівок, що пов'язано зі споживанням м'яса.
Таким чином учені дійшли висновку, що лисиці та дикі кішки насправді входили в меню людей набагато частіше, ніж вважалося раніше. Це підкріплює аргумент про те, що цих тварин, а також інших дрібних м'ясоїдних, слід віднести до категорії дичини, коли дослідники вивчають неолітичні народи та економіку тварин.
Раніше Фокус писав про те, як коти давнини захоплювали світ, подорожуючи морем.