Найбільша скарбниця Землі: чому на Близькому Сході так багато нафти
Дослідники назвали основну причину того, чому в цьому регіоні так багато "чорного золота" — з цієї ж причини нафта зараз застрягла на Близькому Сході.
П'ята частина всіх світових поставок нафти і скрапленого природного газу зазвичай проходить через вузьку Ормузьку протоку на шляху з Перської затоки. Однак протоку фактично закрили незабаром після атаки США та Ізраїлю на Іран 28 лютого — це спричинило різке зростання цін на нафту і газ, а також викликало побоювання з приводу енергетичної кризи, що насувається, пише Scientific American.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
За словами дослідників, ця проблема не тільки геополітична, але також і геологічна. Причина такого вузького виходу з Перської затоки також пояснює, чому в регіоні від самого початку так багато запасів нафти і газу — виною всьому зіткнення континентів, що назрівало мільйони років.
Відомо, що Іран розташований на лінії, де Аравійська тектонічна плита, на якій розташовані Саудівська Аравія і Перська затока, стикається з Євразійською. Це зіткнення також призвело до утворення Загросу — довгого гірського ланцюга в Ірані, який тисне на Аравійську плиту, згинаючи її. Вигин створює низовину в земній корі, яка затримує величезні запаси вуглеводнів. У цьому басейні також збирається вода, утворюючи довгу і вузьку Перську затоку.
За словами професора наук про Землю в Даремському університеті Марка Аллена, поєднання цих геологічних чинників призводить до утворення величезних запасів нафти і газу на Близькому Сході по обидва боки Перської затоки.
За словами іншого професора наук про Землю та океан в Університеті Вікторії Едвіна Ніссена, сотні мільйонів років тому північна межа того, що сьогодні є Аравійською плитою, являла собою "пасивну околицю", яка діяла як межа між континентальною та океанічною корою, яка тектонічно спокійна. По суті, східне узбережжя США є сучасним прикладом такого розташування.
Протягом тисяч років на цьому відносно спокійному краї спостерігалися підйоми і падіння рівня моря. У результаті накопичувалися багаті органічними речовинами сланці, пористий піщаник, тріщинуватий вапняк, сіль і твердий покривний шар. За словами професора Ніссена, органічний матеріал під величезним тиском і високою температурою перетворювався на нафту і природний газ. Водночас піщаник і вапняк утворювали тріщини та розломи, де могли накопичуватися ці вуглеводні, а покривна порода утримувала все на місці.
Дослідження 2024 року виявило, що в цьому геологічному регіоні зосереджено близько 12% світових запасів нафти.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що названо нафтові джерела, які нам не слід чіпати.
Раніше Фокус писав про те, що звідки насправді береться нафта: вчений розвіяв популярний міф про динозаврів.