Мав 120 партнерок: шокуюча правда про найвідомішого в світі спокусника (фото)

Хоча ім’я Казанови стало синонімом зваблення, але сучасні дослідження показують, що він був набагато більше, ніж романтичним авантюристом — він був письменником, інтелектуалом, мандрівником і пильним спостерігачем своєї епохи, пише Фокус.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Його найважливіша праця, "Історія мого життя" (Histoire de ma vie), була опублікована після його смерті і налічує майже 4000 сторінок у найповнішому виданні.

Написана французькою мовою, вона містить не лише розповіді про його любовні пригоди, а й надзвичайно детальний портрет європейського суспільства XVIII століття. Історики підтвердили існування багатьох людей та подій, описаних у мемуарах, що робить їх цінним історичним джерелом, а не просто вигадкою.

Ранні роки та кар'єра в Церкві: що пішло не так

Казанова народився у Венеції в 1725 році в родині театральних акторів. Його мати, Джованна Марія Фаруссі, була відомою актрисою, а батько, Гаетано Казанова, працював актором і танцюристом. Через часті подорожі матері молодого Джакомо виховувала бабуся, яка відіграла вирішальну роль у формуванні його раннього життя.

Саме бабуся наполягала, щоб він обрав кар’єру в Церкві — поважний і стабільний шлях. Дотримуючись її побажань, молодий Казанова вступив на духовну семінарію і навіть отримав нижчі священицькі чини. Однак його темперамент був далеко не придатний для дисциплінованого релігійного життя.

Один із найпоказовіших випадків стався, коли, за повідомленнями, Казанова впав із кафедри під час проповіді, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння — епізод, що символізував його несумісність із духовенством.

Хоча він завершив навчання й отримав докторський ступінь із цивільного та канонічного права у віці лише 17 років, зрештою він покинув Церкву кілька років потому.

Зустрічі з Папою та ранні подорожі Казанови

На початку своєї кар'єри Казанова все ще виконував функції в Церкві. У 1742 році він подорожував як секретар у церковній місії, відвідуючи такі місця, як Корфу та Константинополь.

У цей період він справив неабияке враження в Римі, де зустрівся з Папою Бенедиктом XIV. Дотепність і розповідні здібності Казанови настільки зачарували Папу, що він отримав незвичайні привілеї — дозвіл читати заборонені книги та звільнення від певних правил посту.

Цей епізод демонструє як його харизму, так і здатність орієнтуватися в елітних колах, навіть у рамках суворих релігійних інституцій. Однак численні романтичні зв’язки незабаром змусили Казанову покинути Рим, що ознаменувало розрив із будь-якими залишками церковних амбіцій.

Можливість, яка змінила життя Джакомо Казанови

Доля Казанови кардинально змінилася, коли він працював скрипалем. Хоча він не був особливо талановитим, йому доводилося виступати на світських заходах, де можливості часто з’являлися несподівано.

На одному з таких заходів він врятував життя заможному й впливовому венеціанському сенатору Брагадіно, який переніс важкий інсульт. Казанова наполягав на негайному кровопусканні, що, ймовірно, врятувало чоловікові життя.

Вдячний сенатор прийняв Казанову майже як сина і став його покровителем на все життя. Разом із двома заможними товаришами Брагадіно підтримував його фінансово та соціально, що дозволило Казанові увійти до елітних кіл.

Щоб розважити та вразити своїх покровителів, Казанова розробив складні містичні системи, засновані на числах, літерах та елементах Кабали. Завдяки цим виставам він здобув популярність і вплив, хоча також розвинув у собі дедалі сильнішу пристрасть до азартних ігор.

Любовні романи Джакомо Казанови та скандали навколо них

Раннє доросле життя Казанови було сповнене численних романтичних пригод, багато з яких він пізніше детально описав. Серед них були його стосунки з Генрієттою, одні з найглибших емоційних зв’язків, та різні скандали, пов’язані з жінками з аристократичних та релігійних кіл, зокрема з монахинями з Мурано.

Попри його репутацію, сучасні дослідження свідчать, що кількість його партнерок — близько 120 — не була надзвичайною для того часу. Його унікальність полягала в підході: він прагнув емоційного зв’язку та взаємного задоволення, а не простого завоювання.

Арешт Казанови і втеча з в'язниці

Все більш суперечлива діяльність Казанови привернула увагу венеціанської таємної поліції. Попри попередження свого покровителя Брагадіно, він продовжував свою ризиковану поведінку.

У віці 30 років його заарештували й ув’язнили в сумнозвісній в’язниці "Леади" під Палацом дожів. Як було заведено, йому не повідомили ні про звинувачення, ні про тривалість покарання. Після п’ятнадцяти місяців ув’язнення він почав готувати втечу, проявивши надзвичайну терплячість і винахідливість.

Спочатку він працював над тим, щоб пробити стелю своєї камери, плануючи дістатися даху. Коли його несподівано перевели в іншу камеру, він скоригував свій план, а не відмовився від нього.

Зрештою, йому вдалося пробратися на горище під дахом палацу. Звідти він перебрався через будівлю, знайшов вихід назад у будівлю і, в останньому акті зухвалості, спокійно вийшов через головний вхід, видаючи себе за одного з відвідувачів.

Ця втеча стала визначальною історією його життя. Він переповідав її по всій Європі в аристократичних салонах, часто витрачаючи години на те, щоб розповісти кожну деталь, і це забезпечувало йому славу, куди б він не поїхав.

Подорожі Європою

Після втечі Казанова розпочав тривалий період подорожей Європою, мандруючи між Францією, Італією, Швейцарією, Англією, Пруссією та Польщею. Він забезпечував себе, отримуючи доступ до аристократичних салонів, де його дотепність та історії здобували йому покровителів.

Важливо, що історичні свідчення підтверджують, що він подорожував територіями, які зараз є частиною сучасної України. У 1760-х роках ці регіони належали до Речі Посполитої, і Казанова провів час у районах, що включають сучасну західну Україну, зокрема в околицях Львова.

Там він спілкувався з представниками польської знаті та брав участь у елітному світському житті. У своїх мемуарах він також згадує дуель із графом Браніцьким через романтичний конфлікт — епізод, який він пізніше використовував для зміцнення свого іміджу джентльмена, прийнятого в аристократичних колах.

Злет, шахрайство та падіння

Казанова досяг значного успіху в Парижі, де допомагав організовувати французьку державну лотерею та заробляв значні кошти. Він був нагороджений Орденом Золотої Шпори і почав називати себе "Шевальє де Сейгальт", попри відсутність законних підстав для цього титулу.

Однак його успіх ніколи не був стабільним. Він стикався з вигнанням з багатьох країн, ув’язненням в Іспанії та неодноразовими фінансовими крахами.

Його нездатність досконало опанувати кілька основних європейських мов ще більше обмежувала його можливості, поступово відсуваючи його на периферію елітного світу, в якому він колись так легко орієнтувався.

У 1785 році Казанова прийняв посаду бібліотекаря в Богемії, що ознаменувало кінець його пригодницького життя. Там він зосередився на написанні своїх мемуарів, спираючись на десятиліття нотаток, які він ретельно зберігав.

Казанова провів майже десять років, працюючи над "Histoire de ma vie", свідомо будуючи розповідь, яка визначатиме, як його бачитимуть майбутні покоління. Він помер у 1798 році, залишивши після себе твір, який досі залишається одним із найяскравіших свідчень епохи Просвітництва.

Раніше Фокус писав про середньовічне місто, виявлене в Польщі. Як повідомляють дослідники, вони знайшли місце розташування міста Домбровна поблизу озера Домброва Мала.

Також ми розповідали про масштабні дослідження затонулих кораблів у Греції. Проєкт розпочався у 2019 році, і його реалізують Управління підводних старожитностей Греції спільно з Інститутом історичних досліджень.