Вижили та адаптувалися: вчені виявили раніше невідомий людський рід у Північно-Східній Азії (фото)
Перехід від льодовикового періоду до тепліших умов став важливим моментом в історії людства, оскільки спільноти пристосовувалися до мінливих умов навколишнього середовища та нових способів життя. У північній частині Східної Азії ця зміна була тривалим і складним процесом, що включав виживання, адаптацію та поступові культурні зміни.
Коли останній льодовиковий період закінчився близько 12 000 років тому, ландшафти, колись вкриті льодом, почали перетворюватися на ліси та родючі землі. Ця зміна спонукала багато людських груп відмовитися від полювання та збиральництва на користь землеробства, пише Фокус.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Перехід від палеоліту до неоліту, призвів до появи повністю аграрних суспільств приблизно 8 000 років тому. Однак цей процес відбувався не скрізь однаково. У Європі міграції населення принесли нові сільськогосподарські практики, тоді як у південно-західній Азії місцеві групи розвинули сільське господарство самостійно.
У північній частині Східної Азії, включаючи регіони, що зараз є Китаєм, Кореєю, Японією та Монголією, ситуація залишалася менш чіткою через обмежені археологічні свідчення. Місця з цього періоду демонстрували змішані ознаки. Деякі містили міцні будинки, кам'яні знаряддя та сліди раннього вирощування проса, тоді як інші зберігали риси старого способу життя мисливців-збирачів. Це створило нечітку картину того, як і коли громади стали осілими.
Нові генетичні дослідження, зосереджені на місці Донгулін поблизу Пекіна, допомогли прояснити цей процес. Це місце містить фрагменти кераміки, сліди раннього землеробства та залишки довговічних житлів. Дослідники описали його як "рідкісне, але репрезентативне [палеолітично-неолітичне] місце розкопок у північній частині Східної Азії з детальним археологічним контекстом, що робить його винятковим місцем для дослідження перехідного періоду до неоліту".
Вчені провели аналіз ДНК останків двох осіб з цього місця. Одна з них, жінка, відома як DHL_M1, жила близько 11 000 років тому, наприкінці льодовикового періоду. Інший, чоловік, позначений як DHL_M2, жив близько 9 500 років тому, під час теплішого періоду. Їхні геноми порівнювали як із давнішими популяціями льодовикового періоду, так і з пізнішими неолітичними спільнотами.
Результати показали, що DHL_M1 належала до раніше невідомого роду, який відокремився від інших північно-східноазіатських популяцій близько 19 000 років тому. Це вказує на те, що деякі групи льодовикового періоду вижили впродовж тисячоліть, а не зникли.
Дослідники зазначили: "Наші спостереження вказують на те, що деякі давні лінії [північної Східної Азії] з пізнього плейстоцену збереглися упродовж періоду післяльодовикового потепління, під час культурних змін у бік більш осілого способу життя та розширення раціону харчування".
Натомість DHL_M2 виявляв генетичну схожість із пізнішими землеробськими популяціями, зокрема тими, що пов’язані з культурою Юмін у Внутрішній Монголії. Це свідчить про те, що з часом у цей регіон переселилися нові групи, які змішалися з попередніми популяціями або замінили їх. Різниця між цими двома особами була помітна також у формі черепів, що підтверджує генетичні висновки.
Ці результати підтверджують ідею, що перехід до землеробства у північній частині Східної Азії був поступовим, а не раптовим. Замість того, щоб одна хвиля нових поселенців замінила старі групи, ймовірно, що численні популяції співіснували та взаємодіяли упродовж тривалого періоду. Дослідники зробили висновок: "Це відповідає сценарію тривалого переходу до неоліту в північній частині Східної Азії, а не раптової заміни".
Це дослідження додає важливих відомостей про те, як людські популяції пристосовувалися до кліматичних змін та культурних зрушень. Воно показує, що виживання та зміни часто відбувалися паралельно, а старі традиції зберігалися довше, ніж очікувалося.
ВажливоРозуміння цього процесу допомагає пояснити різноманітність людської історії та демонструє, як різні регіони йшли власними шляхами під час одного з найважливіших переходів у розвитку людства.
Раніше Фокус писав про те, як саме вчені дійшли до визначення поняття "людина". З плином часу різні культури та мислителі пропонували свої відповіді, що часто відбивалося у самих словах, якими описують наш вид.
Також ми розповідали про найдавніше місто світу, яке існувало задовго до появи єгипетських пірамід. Воно розташоване поблизу річки Інд у пакистанському регіоні Сінд.
Під час написання цього матеріалу використано джерела: IFLScience, Current Biology, Wikipedia.