Хто такий командир ТрО і як налагодити взаємодію в батальйоні. Поради ізраїльського офіцера

Підкреслимо, що цей текст побудований на реальному армійському досвіді й адресований насамперед тим, хто вже сьогодні є командирами ТрО та резерву, українським військовослужбовцям — і всім зацікавленим читачам, звичайно.

Командири та бійці ТрО поза військовою частиною: чому важливо підтримувати звʼязок із товаришами і як його налагодити

Почнемо з визнання простого факту — ти не кадровий командир. Що це означає? Це означає, що більшу частину часу ти перебуватимеш поза частини, тобто поза службою. Ти цивільна людина, і стаєш командиром лише на час зборів (навчань) або війни. Перебуваючи вдома та не маючи прямого постійного контакту як зі своїми підлеглими командирами, так і з бійцями, ти швидко втрачаєш із ними звʼязок, що обіцяє крах у разі реальних бойових дій.

Якщо солдат не знає, де його командир, він панікує.

Щоб цього не сталося, ти повинен поза службою підтримувати звʼязок: із солдатами окремо, з командирами окремо. Звʼязок із командирами найбільш важливий. Дізнайся, де живуть підлеглі тобі командири, візьми їх номери телефонів, адреси електронної пошти, додай їх у "друзі" в соціальних мережах. Одним словом, звʼяжи себе з ними максимальною кількістю соціальних ниток.

Подбай про те, щоб вони також обмінялися каналами звʼязку. Отримати тільки номери телефонів недостатньо. Найкраще створити загальний чат. Це дозволить тобі постійно контролювати статус і стан твоїх командирів. Як правило, люди в соцмережах розповідають про себе багато чого: описують щоденне проведення часу, свої захоплення. Швидко стає зрозуміло, з ким вони дружать, як справи в їхніх сімʼях тощо. Так, у разі термінового виклику на навчання або настання години Х тобі не доведеться нікого довго шукати.

Що стосується звʼязку із солдатами, то тут найважливіше переконатися в тому, що бійці добре знають, де їм потрібно бути в годину Х. Це може бути ваш районний військкомат або інше умовлене місце — наприклад, автобусна зупинка, де вас централізовано збере потім ваш батальйон або бригада. Дізнайся, де живуть солдати і скільки часу займе у кожного шлях до частини.

Тобі знадобляться дві цифри.

• Перша: середній загальний час — час, за який більшість людей зможе прибути на місце.
• Друга: максимальний час — час, за який всі встигнуть це зробити.

Переконайтеся в тому, що всі солдати знають, до яких відділень, взводів, рот, батальйонів належать. Запитай їх, чи знають вони своїх командирів. Солдати повинні розуміти, хто їх прямий командир. Придивися до солдатів: найбільш ініціативних дізнайся краще і візьми їхні телефони і посилання на сторінки в соціальних мережах. Постарайся підтримувати звʼязок і з ними.

Мінімум раз на рік організовуй загальну позаштатну зустріч. Власне зустріч може відбуватися у форматі пікніка, виїзду "на пиво", риболовлі тощо. Одним словом, це цивільне дружнє колективне дозвілля. Зовсім не обовʼязково обговорювати військові справи при цьому. Памʼятай, головний мотив — зміцнення дружніх і товариських звʼязків. Ви зібралися не для гри в маленький "генштаб", а банально відпочити.

Під час зустрічі старайся дізнатися у своїх людей, насамперед — у командирів, як у них йдуть справи в сімʼї та на роботі. У середньостатистичного жителя України саме ці два фактори визначають його загальний настрій. Якщо із сімʼєю і роботою все в порядку, то й людина перебуває в кращому стані, ніж той, у кого борги та постійні сварки в будинку. Збір такої інформації покаже тобі, на яких підлеглих тобі командирів можна і потрібно покладатися в першу чергу.

Підлеглих із середнім або стабільним достатком завжди висувай на більш відповідальні посади — і тільки потім тих, хто постійно влазить в борги. Памʼятай, що холостяки часом менш відповідальні, ніж сімейні.

Дізнайся, хто з твоїх командирів має права і власний автомобіль, це може стати в нагоді в майбутньому. Склади список таких людей і на випадок військових зборів або години Х, привʼяжи до них тих, у кого свого транспорту немає. Добре, якщо у більшої частини людей, насамперед командирів, є можливість дістатися до місця призначення своїми силами або силами своїх товаришів.

У твоїх людей завжди повинні бути вдома: військова форма, черевики, аптечка, компас, ніж і зручний рюкзак. Не соромно допомогти тим командирам або бійцям, хто фінансово не в змозі щось придбати. Найкраще, щоб згуртований колектив зміг створити свою касу — фонд взаємодопомоги. Таке базове спорядження може стати дуже корисним у разі тотальної війни і повної дезорганізації армійської логістики.

Читай військову літературу у вільний час, вивчай новинки всього світу. Стеж за політичною ситуацією, насамперед у себе в країні. Командир ТрО повинен бути максимально залучений в соціальне життя своєї країни. Тобі потрібно чітко розуміти, що саме і кого саме доведеться захищати в разі біди.

У частині: як максимально ефективно провести час на зборах і навчаннях ТрО

І ось ти в частині, на чергових навчаннях. Тобі судилося провести зі своїми бійцями декілька днів, а може й тижнів. На жаль, в Україні як і раніше діють стандарти радянських часів. Насамперед, маршування. Воно може "зʼїсти" значну частину часу зборів. Всіма силами, звʼязками, харизмою і своїм авторитетом старайся уникнути цього — заради себе та своїх бійців. Маршування потрібне для парадів та притуплення солдата. Парадами вам не ходити, тому за можливості, слід відкинути цей атавізм. ТрО спирається на добровольця, тобто на солдата грамотного та свідомого. Такого, який готовий захищати рідну домівку від загарбника без примусу ззовні. Загалом, усіма силами уникай маршування.

Чим тоді зайняти себе і солдатів? Ретельно дізнайся причини збору. Навчання це? Знайомство з новим озброєнням? Усні заняття? Залежно від причин збору, розплануй і регламентуй дні перебування в частині. Найважливіше почати зі знайомства. Памʼятай, що далеко не всі солдати підтримуватимуть звʼязки на цивілці, навіть далеко не всі молодші командири. Тому важливо витратити як мінімум годину на те, щоб зібратися разом і "поговорити по душам". Нехай кожен розповість, як у нього йдуть справи на цивільному житті.

Намагайся тут помітити найбільш бадьорих та оптимістично налаштованих — на них ти можеш покладатися насамперед. Стеж за тим, хто є душею компанії, підпорядковує всіх інших бійців до себе. Саме такі люди повинні стати запорукою зміцнення загону. Зверни увагу, чи немає серед твоїх людей одинаків, які були виключені з колективу. Якщо є, то всіляко старайся включати їх в усі ваші колективні процеси. Жорстко присікати знущання над ними, карай кривдників.

Після знайомства оголоси бійцям план на день і на тиждень, розʼясни, о котрій годині відбудуться прийоми їжі, а коли час відпочинку. Памʼятай, що ви не спецназ і не круті Рембо, ви — прості цивільні, вирвані із зони комфорту.

Замінити вищезгадане маршування слід бесідами і спортивними іграми. У крайньому випадку, краще, щоб бійці повалятися годинку без діла, ніж безглуздо займалися муштрою. У такого "лінування" є важлива сторона, яку часто вже не помічають — вона сприяє налагодженню більш міцних і близьких дружніх звʼязків між бійцями. А це незамінне в разі війни. Хороший загін — дружний загін. В Ізраїлі солдати резервісти в перервах між навчаннями годинами сплять, грають в нарди або карти, базікають один з одним і діляться байками з цивільного життя. Все це дуже міцно згуртовує колектив.

Організація відносин "командир — підлеглий" в загоні територіальної оборони

Памʼятай, що, на відміну від кадрового командира, ти командир своїх бійців лише на короткий час, можливо, на декілька днів. Твої бійці — не призовники або контрактники-професіонали, а добровольці. Це означає, що відносини між вами можуть бути тільки товарисько-братніми. Навряд чи середньостатистичний житель України, сімʼянин із дітьми, які вже ходять в школу, захоче терпіти приниження і "гавкання" на свою адресу і в цілому позитивно сприйме підкреслену нерівність у загоні.

Заслужити авторитет у бійців можна декількома способами.

• Перший — бути людиною слова і справи. Пообіцяв щось бійцям? Тримай відповідь за свої слова, зі шкіри випнись, але виконай обіцянку.
• Другий — особистий приклад. Вимагай від бійців тільки те, що сам готовий виконати. Не смій вимагати від них того, чого ти не можеш або не хотів би робити. Берися першим за складну роботу нарівні з усіма.
• Третій — чіткість думки. Не "грузи" бійців громіздкими словесними конструкціями, донось до них інформацію чітко та лаконічно.
• Четвертий — завжди захищай своїх людей. Командир постарше хоче використовувати твоїх бійців для неприємних робіт? Не прогинайся. Відстоюй до кінця принцип єдиноначальності. Тільки ти — їхній командир, і їх не можуть використовувати як розмінну монету інші. Ніколи не давай їх скривдити.
• Пʼятий — йди на поступки і прохання бійців, коли це стосується громадянки і побуту. У когось хвора дочка і він хоче ночувати вдома? Зроби все, але вибий йому право на ночівлю поза частиною (якщо, звичайно, дозволяє транспорт і відстань). Попутно поясни всім іншим, чому саме він удостоївся такого привілею. Звертай увагу на сподівання і прохання своїх людей.

Дотримуючись цих нехитрих правил, ти зможеш досягти авторитету в очах своїх людей і зберігати його протягом часу.

Ні в якому разі не підвищуй голос на своїх бійців, якщо ви не перебуваєте в умовах навчань або бойової обстановки. Будь ввічливий і тактовний. Апелюй до логіки та здорового глузду в суперечках і конфліктах, якщо такі будуть. Іноді "прогинайся" під бійця і йди на поступки, якщо це варто того. Наприклад, заради збереження згуртованості колективу або боєздатності бійця, його лояльності тобі. Але роби це завжди вкрай обережно, зваживши всі плюси і мінуси. Не давай людям сідати тобі на шию.

Ніколи не зневажай проханнями і проблемами бійців. Памʼятай, вони цивільні люди й у них на громадянці залишилися купа проблем, такі як невиплачені борги, сімейні сварки, відставання дітей у навчанні в школі, конфлікти на роботі. Їхні проблеми повинні стати твоїми проблемами. Тільки тоді вони будуть повною мірою довіряти тобі.

Покарання в загоні територіальної оборони

Покарань, звичних для регулярної армії, не може бути в загоні територіальної оборони. Не може суворо карати той, хто вчора пив із тобою пиво. Братський колектив — а загін територіальної оборони не може бути іншим, позбавлений звичних практик покарання. Більш того, надмірні покарання можуть стати тією точкою неповернення, коли ти втратиш свій авторитет перед своїми людьми. Памʼятай: як правило, поважають і йдуть за тим, хто ставиться до людей як до рівних, а не до тих, хто постійно використовує метод батога, навіть розбавляючи його іноді пряником. У тебе не молоді бійці з "учебки", а вже дорослі люди. Якщо ти бачиш, що старші за званням намагаються насаджувати культуру покарань, зробити їх нормою — зроби все, щоб у всякому разі їх не було в твоєму загоні.

Але що робити, якщо провина бійця велика? Наприклад, йдеться вже не про збори і навчання, а про реальну бойову обстановку — і є спроби дезертирства, зґвалтування, мародерства або тортур? Перше і найважливіше — виключити бійця із загону. Це не повинно здаватися людям нормою. Далі — діяти за тими правилами, які діють в твоїй частині. У більшості армій світу задіюється військовий трибунал, або суд, простими словами. Після того, як боєць виключений, ти зобовʼязаний провести бесіду із загоном і нагадати, що така поведінка неприпустима, що вона ганьбить честь загону і є непрощенною. Суворість щодо мародерів, садистів, ґвалтівників робить загін дисциплінованим. Люди засвоюють, що вседозволеність і розхлябаність недозволені. У той же час вони відчувають свою винятковість, вони — справжнє військове зʼєднання, а не набрід злочинців і бандитів.

Виключення (видалення) із загону має бути негайним. Навіть якщо боєць користувався авторитетом або був професіоналом. Ніякий професіоналізм не вартий тієї гнилої атмосфери, яка супроводжуватиме загін надалі, руйнуючи його зсередини.

Памʼятай, що покарання, особливо тілесні, ніколи не згуртовують колектив. Вони породжують тільки злість, приховану ненависть та бажання помститися кривдникові. Братство може бути народжене, як би банально це не звучало, тільки власне в братстві, у рівних відносинах, де присутні розуміння, тонкощі та чуйність. Навіть те братство, яке утворилося та було спаяне силою страху і покарання — буде нестійким, в будь-який момент воно розвалиться як замок із піску.

Заняття бійців територіальної оборони на полігоні

На полігоні найважливіше — безпека. Памʼятай, у тебе не професійні бійці, а цивільні люди. Навіть профі роблять помилки. Помилка на полігоні запросто може коштувати комусь життя.

Стеж за тим, щоб у твоїх людей зброя завжди стояла на запобіжнику, а магазин від нього відділений. Магазин може бути всередині зброї, а запобіжник знятий тільки в одному випадку — безпосередньо власне на стрільбах, але не до них і не після. Привчи своїх бійців ніколи не тримати палець на спусковому гачку, навіть коли зброя розряджена. Не прощай людям помилок зі зброєю і реагуй в таких випадках завжди жорстко і категорично. Підкреслюй, що така помилка може коштувати життя.

На навчаннях і на полігоні ніколи не спрямовують зброю в бік своїх бійців. Ні з метою тренування, ні з якою іншою метою. Навіть коли вона розряджена і на запобіжнику. У радянській військовій школі є практики і вправи, які допускають таку вільність — спрямовувати зброю на своїх бійців. Від цієї шкідливої і дурної архаїки потрібно позбавлятися. Нагадуй бійцям, що зброя дивиться або в землю, або в обраний і позначений командиром (або інструктором) сектор.

Під час стрільб, будь це "в суху" або "мокру", позначити тих, хто стріляє праві та ліві кордони сектору стрільби. Стовбур зброї не повинен визирати за межі сектора. Боєць звертається до командира (або інструктора), повертаючи до нього голову, а не весь торс і тим більше зброю. Зброя завжди дивиться тільки в сторону цілей, які перебувають в полі сектора стрільби. Під час стрільб на полігоні в найближчому доступі повинен знаходитися як мінімум один кваліфікований медик і готовий до відправлення заправлений і порожній автомобіль з вільним водієм на випадок необхідності негайної евакуації пораненого.

Марш-кидки загону територіальної оборони

Марш-кидок — швидка ходьба, яка перемежовується з бігом у повній або неповної бойовій викладці. Марш-кидок завжди починається з 3 кілометрів і може сягати дистанції до 90 кілометрів, залежно від рівня підготовки бійця. Сьогодні існує тенденція зменшувати кількість кілометрів і збільшувати вантаж. Це повʼязано з тим, що в сучасній війні солдат, як правило, мінімально пересувається на своїх двох. Зазвичай він використовує всілякі колісні або гусеничні види транспорту.

У всіх сучасних арміях будь-яка піхота — це за замовчуванням мотопіхота. А вантаж зростає за рахунок того, що сучасний боєць потребує більшої автономності на полі бою. Навіть максимально полегшений піхотинець несе на собі не менше 10-15 кг. Марш-кидок вирощує фізичну та моральну готовність солдата до тривалої і важкої ходьби. Наскільки б технологічною не була армія, скільки б не було в ній механізованих засобів, на війні цілком можлива ситуація, коли доведеться йти, як ходили солдати в старовину. Йти багато і довго.

Крім розвитку витривалості, марш-кидки розвивають товариство, почуття ліктя і взаємовиручку у бійців. Наприклад, під час маршу можна розкрити носилки і нести одного або двох бійців до одного кілометра, або робити спринт на кілька сот метрів із носилками. Ділитися водою, підтягувати слабких і тих, хто відстає — все це мотивує і згуртовує колектив. Для бійців ТрО цілком може підійти такий формат — 10 кілометрів із повною викладкою, з них один кілометр із носилками. Це в разі, якщо збори загону проходять рідко (раз на рік). Якщо загін збирається частіше, ніж раз на рік, і бійці в хорошій фізичній формі, то дистанцію маршу можна збільшити до 30 кілометрів, з короткими зупинками на 5-10 хвилин. Насалик можна розкривати двічі, в середині та наприкінці маршу. Наприклад, у середині маршу на один кілометр, а в кінці спринт на 100-200 метрів.

Важливо, щоб всі бійці закінчували марш разом. Втомленого, бійця, який валиться з ніг, повинні тягти товариші. На руках, на носилках, як завгодно. Твій загін повинен відчувати, що вони єдиний моноліт і що своїх не кидають. Ти, як командир, будь на чолі колони, але іноді переміщайся між головою і хвостом. Замикати колону повинен твій заступник.

Завжди будь готовий!

У будь-якому випадку, ціну всім твоїм командирським зусиллям призначить реальне бойове застосування твого підрозділу. Як і ціну кожному твоєму солдату. А якою буде ця ціна — залежить від того, скільки сил і скільки душі ти вкладеш у підготовку своїх бійців. Тому — аж ніяк не халтурь. Їхнє життя і ваша перемога залежать від тебе. Не підведи.

Для довідки

Війська територіальної оборони (ВТрО) — резервний компонент Збройних сил України, призначений для територіальної оборони. Підпорядковується управлінню територіальної оборони Головного оперативного управління Генерального Штабу Збройних сил України, з 2020 — командуванню територіальної оборони.