Идеальные незнакомцы. Что мотивирует блогеров лгать своим подписчикам

Де потрібно проводити відпустку, щоб вона вийшла ідеальною? Звичайно, в "Інстаграмі"! Там найсмачніші коктейлі і найапетитніші страви подають на терасі з найзапаморочливішим видом. Поруч обов'язково хлюпається тепле море, і погода щодня хороша для купання. Однак найкрасивіші люди з прекрасними тілами, які прилетіли в цей чудовий край на приватних літаках, вважають за краще постійно фотографуватися і знімати відео, замість того щоб просто плавати і насолоджуватися красою курорту.

Відмінності між реальним життям людини і тим, як його представляють у соціальних мережах, ще недавно були популярною темою для жартів. Сьогодні над ними навіть сміятися перестали — прийняли як даність. Більшість користувачів соціальних мереж так чи інакше створюють там паралельну реальність, в якій вони гарніші, успішніші, впевненіші, веселіше, цікавіші, та й взагалі щасливіші, ніж у житті.

Трохи прикрашена правда

"Чому ми це робимо? Тому що можемо!" — пише в книзі "Ефект" Інстаграм "американський психіатр Роберт Вайсберг. З його точки зору, фейкове життя в Мережі — просто сучасна форма прояву банального бажання краще виглядати в очах оточення.

"Вас же не дивує, що більшість людей надягають кращий одяг, коли збираються вийти з дому, і коли йдеться про те, що хтось був "у домашньому", зазвичай передбачається, що одягнений він був так собі, — підкреслює психіатр. — Стіл накривають багатший, коли чекають гостей, будинок прибирають і прикрашають ретельніше. Причому особливо намагаються саме у тих випадках, коли знають, що прийдуть малознайомі люди, які ніколи раніше в цьому будинку не бували".

Спілкуючись з близькими, немає шансів створити ідеальну картинку, надто вже багато вони про нас знають. При поверхневішому контакті з'являється можливість представити себе виключно з вигідного боку, сховавши все інше. У цьому сенсі користувачі соціальних мереж — найкраща аудиторія.

"У кожного з нас в уяві є образ людини, якою ми хотіли б бути, порівняння себе з нею, власне, і є основним джерелом комплексу неповноцінності, — пише Роберт Вайсберг. — В реальності шансів приміряти цей образ на себе випадає не так вже й багато, зате в Мережі їх більше ніж достатньо. Незнайомі люди, що черпають інформацію про вас виключно з профайлу, який ви ж заповнювали, бачитимуть вас такими, як вам хочеться".

На думку психіатра, злегка прикрашати правду, розповідаючи про себе у соцмережах, — нормальна поведінка. Підписникам і справді нема чого знати, що на Мальдівах у вас почалася діарея, що щасливе сімейне фото було зроблене хвилин за двадцять до великої сварки, а на "роботі мрії", хоч загалом ви її справді любите, вам періодично хтось виносить мозок. Інша справа, якщо йдеться не просто про невинне прикрашання, а про відверту брехню.

Школа обману

У сучасному медіа-просторі раз у раз спливають історії викриттів блогерів, які набули популярності, обманюючи своїх підписників. Видалені за допомогою графічних редакторів розтяжки і целюліт, чужі автомобілі і прагнення видати турецький готель середньої цінової категорії за елітний курорт на Лазурному узбережжі давно звичні. Існують навіть онлайн-тренінги на тему: "Як виглядати в Мережі на мільйон, якщо у вас поки немає мільйона". Творці цих тренінгів, крім іншого, вчать, як правильно вибрати ракурс для фото власних ніг, щоб, сидячи в літаку в салоні економ-класу, показати все так, ніби летиш першим класом. Або як фотографувати їжу, щоб створити враження, ніби вечеряєш у дорогому ресторані, а не в кафешці середньої руки.

У текстовій частині тренінгів поради дають нехитрі, на межі очевидності. Наприклад, щоб сфотографуватися або зняти відео в дорогому готелі, необов'язково там селитися. Зробити селфі в лобі або барі елітного готелю, а потім розмістити пост з геолокацією може хто завгодно. Поповнити запас фотографій в розкішних брендових нарядах можна прямо в бутику, де вони продаються, для цього не потрібно їх купувати. Досить вибрати для фону куточок без ознак торгового простору.

Важливо

Небезпечні картинки. Чому бажання зробити селфі іноді перетворюється на манію

Реальний інтерес в таких курсах являють дві речі: технічні деталі створення правдоподібних зображень, що імітують luxury-життя, і опис нюансів, через які блогера можуть піймати на брехні. Складність у тому, що чим відкритішим стає наш інформаційний простір, тим менше у брехуна шансів уникнути викриття. Розвиток комунікативних технологій взагалі і соціальних мереж зокрема вже вийшов на той рівень, коли відомості про реальне життя блогера просочуються до підписників незалежно від його бажання.

Кримінальний талант

Довго і системно брехати так, щоб тебе не розкусили, — заняття важке. Найчастіше такі речі роблять заради грошей. Хтось просто створює в Мережі красиву казку про шикарне життя і успіх, розкручує сторінку, а потім монетизує її популярність завдяки рекламним постам. Хтось вплутується в шахрайські схеми. Це можуть бути збір грошей на фіктивні благодійні компанії, платне консультування без потрібної кваліфікації, продаж товарів, які не існують, нелегальний збір ідентифікаційної інформації за банківськими картками користувачів.

Одиницям вдається не просто провернути аферу з фейковий мережевим профайлом, а створити вигаданий персонаж, який діє в реальному житті. Ходить на вечірки, зустрічається з людьми, заводить дружні або навіть любовні стосунки, переконує інших людей дати йому/їй доступ до своїх грошей. Цьому на онлайн-тренінгах не навчать, тут потрібен талант. Прикладом такого дару може слугувати дівчина, що називала себе Анною Делві. Вона не просто зображала розкішне життя в Мережі, а мала його в реальності, не маючи на це власних коштів.

Приїхавши в Нью-Йорк з Німеччини, Анна оселилася в Сохо, кілька місяців жила в бутік-готелі Howard, вечеряла в дорогих ресторанах, заводила знайомих з місцевої гламурної тусовки. Якось зібрала компанію для подорожі в Марракеш, де зняла віллу за $7 тис. на день, загальний бюджет поїздки склав $62 тис. Анна переконала одну з гостей внести цю суму за неї, пославшись на проблеми з банківською картою. Пообіцяла все повернути після повернення в Нью-Йорк, але обіцянки не дотримала.

Компанія Blade, яка організовує приватні авіаперевезення, надала Ганні джет в Омаху, куди вона вирушила на щорічні збори акціонерів конгломерату Berkshire Hathaway. Зазвичай за такі перельоти беруть передоплату, але Анна домовилася з керівництвом компанії про те, щоб для неї зробили виняток і дозволили розрахуватися потім. Йшлося про $35 390, які Делві так і не виплатила. Видаючи себе за дочку багатія, вона отримувала в банках кредити, які не могла покрити. В результаті її судили за звинуваченням у шахрайстві і визнали винною, але, можливо, в результаті Анна виявиться у виграші, адже Netflix вже купив права на екранізацію її історії. Сума угоди не розголошується, але в будь-якому випадку скандальну популярність, яку вона отримала завдяки гучному судовому процесу, теж можна монетизувати.

"Людям хочеться вірити в історії про красиве життя, тому що кожна з них — приклад мрії,що збулася, — говорить Роберт Вайсберг. — Ми знаємо, що багато інстаграмних образів — фейк, але все одно дивимося фотографії гламурних блогерів. Знаємо, що багато спадкоємців статків давно розтратили сімейні гроші і загрузли в боргах, але все одно з цікавістю стежимо за їх світськими пригодами. Це як серіал. Якщо він добре знятий, йому необов'язково бути правдивим".