Ковідний бунт. Чого насправді вимагали протестувальники-"антивакцинатори" під Радою

"Цей ранок я запам'ятаю надовго!" Багатозначний статус з'явився у Фейсбуці мого знайомого 3 листопада. Під ним набралося кілька сотень коментарів. Більшість користувачів відгукнулися фразою: "Я теж" або "+1". Можна по-різному ставитись до акції протесту, організованої того дня в центрі столиці. Проте назвати її малозначною, гадаю, не наважиться ніхто. Захід вийшов дуже помітним, про нього відразу заговорили ЗМІ. Більшість медіа назвали його "мітингом антивакцинаторів".

Строго кажучи, це визначення дещо спотворювало суть акції. Присутні протестували не проти вакцинації як такої, а проти адміністративних заходів, які створюють різні умови соціального життя для щеплених та нещеплених від COVID-19 громадян однієї країни. Посилалися вони на статтю 24 Конституції України, яка забороняє обмеження прав і свобод за ознаками раси, релігійних переконань чи будь-якими іншими ознаками. На думку учасників акції, наявність/відсутність щеплення від коронавірусу і є та сама "інша ознака", за якою їх дискримінують. Багато хто згадував про те, що ще у 2020 році головний санітарний лікар країни Віктор Ляшко запевняв, що вакцинація не звільнятиме від обмежень, спрямованих на стримування пандемії, оскільки після неї все ще можна інфікуватися та заражати інших. Втім, головною мішенню гніву були зовсім не Ляшко, а президент та Кабмін.

Претензії

Більшість претензій стосувалася ухвали Кабінету Міністрів №954 від 13 вересня 2021 року про внесення змін до раніше закріпленого порядку карантинних заходів та антиепідемічних обмежень. Ця постанова передбачала певні винятки із загальних карантинних обмежень жовтої, помаранчевої та навіть червоної зон. Зокрема, багато заборон не поширювалися на тих, хто міг пред'явити сертифікат про вакцинацію або довідку про негативний результат тесту на коронавірус, зроблений в останні 72 години. Ще одним приводом для невдоволення став затверджений МОЗ список професій, для яких вакцинація від COVID-19 є обов'язковою.

Жоден із президентських указів протестувальники не згадували. Глава держави потрапив під роздачу через свою відповідь на петицію з вимогою запровадити кримінальну відповідальність за "примусову вакцинацію". Петицію подали восени до адміністрації президента з 25 тис. підписів. Незабаром на сайті адміністрації було опубліковано відповідь Володимира Зеленського про те, що закон України дозволяє робити обов'язковою вакцинацію від небезпечних захворювань. Зокрема, такі вимоги вже встановлені для щеплень від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця та кору. У той же час для запобігання іншим небезпечним захворюванням обов'язковій вакцинації можуть підлягати окремі професії, ті, чия діяльність з великою ймовірністю може призвести до зараження та поширення інфекції.

Пісні та танці

Невдоволених набралося чимало: сотні, а то й тисячі. За інформацією журналістів, зібралося до 2-х тисяч людей. Вони заповнили Маріїнський парк, вулицю Грушевського та ще кілька прилеглих вулиць, які ведуть до будівель, де розміщено органи державної влади. Прийшли протестувати не лише кияни, на деяких плакатах та прапорах із протестною символікою були назви інших областей, я нарахувала п'ять досить великих груп приїжджих із різних регіонів, але, цілком можливо, бачила не всіх.

Враховуючи, що в країні діють обмеження на міжрегіональні поїздки для тих, хто не прищеплювався від коронавірусу, а логічно припустити, що учасники такої акції цього якраз не робили, постає питання про те, як вони взагалі дісталися столиці. Я ставила його представникам кількох громадських організацій, які брали участь в акції – ГО "Вакцинація – вільний вибір", руху "Права людини", ініціативної групи "Доста", руху Terra Freedom тощо. Відповідали всі однотипно: "Люди приїхали власним коштом, декого зупиняли, але вони пояснювали поліції, що їдуть боротися за свої права". Без подробиць.

Де в Києві квартирують іногородні учасники заходу, чи оплачують їм нічліг, чи годують – мені також не відповіли. Втім, у натовпі протестувальників я чула розмови, з яких можна зробити висновок, що багато хто з них шукав кімнату або хоча б ліжко в столиці, і справді були готові оплатити її з власних коштів.

Не беруся стверджувати, що серед присутніх зовсім не було найнятих акторів масовки чи тих, хто прийшов заради якогось заохочення від організаторів (що оплачена поїздка до Києва не бонус?). Однак, я спостерігала за учасниками акції протягом кількох годин і переконалася, що більшість людей, які траплялися мені на очі, протестували абсолютно щиро. Багато хто прийшов із явно саморобними плакатами і висловлював невдоволення тим, що їх не допускають до роботи, не дозволяють користуватися громадським транспортом, тоді як іншим це дозволено. У руках однієї протестувальниці була навіть саморобна лялька, що символізує "Фарм Мафію" — збірний образ тих, хто заробляє на вакцинах та системах тестування.

Деякі з учасників акції принесли із собою музичні інструменти, вони співали і навіть танцювали в Маріїнському парку. Дехто читав вірші патріотичного змісту.

Вистраждане

На початку акції більшість протестувальників утворили живу загороду на кількох перехрестях, фактично перекривши під'їзні шляхи до будівель Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Люди йшли одне за одним пішохідними переходами, не зупиняючись і не залишаючи "зазору", у який могли б проїхати автомобілі чи автобуси, тож формально їх не можна було звинуватити в порушенні правил дорожнього руху. Об 11.00 перехрестя звільнили і всі протестувальники зібралися перед будівлею парламенту. Почалася якась подоба загальних зборів, які організатори окреслили досить пафосно: "Народне Віче".

Найгучніші з активістів, які брали до рук мікрофони, вимагали відставки президента та уряду. Проте більшість учасників саме на ці заклики реагували без особливого ентузіазму. Натомість вимоги допустити невакцинованих до роботи, навчання та громадських транспортів без платного тестування, дозволити їм вільне переміщення країною, викликали найжвавіший відгук, аж до криків: "Ура!". Видно було, що люди приїхали саме за цим, а подальша доля державних мужів, які затвердили обмеження, насправді їх не дуже цікавить.