М'яка сила. Як союзники різноманітності та інклюзії допомагають змінювати Україну

"Для мене поняття "різноманітність" має широке значення. Я бачу різноманітність як цінність; вона приносить користь і дає багато можливостей. Я не бачу її як загрозу чи проблему. Суспільство, де кожна людина може реалізувати свої основні права і бути собою, — це щасливіше і результативніше суспільство", — говорить Єннес де Мол, посол Нідерландів в Україні. 22 листопада він отримав нагороду "Союзник року" від коаліції "Союзники в дії", ставши одним із переможців онлайн-голосування на сайті проєкту.

Ініціативу "Союзники в дії" створили минулого року Тимур Левчук, директор громадської організації "Точка опори ЮА", та Ольга Неманежина, голова "Ради Жіночих Ініціатив". Згодом до коаліції приєдналися інші організації: "Сучасна жінка", "Gender Stream", "Соціальна дія", батьківське об'єднання "Терго" та організація ЛГБТ-військових.

"Ми зрозуміли, що для того, щоб стати сильнішими, дискримінованим групам треба об'єднуватися та виступати єдиним фронтом на підтримку одне одного", — коментує Ольга Неманежина. Тимур Левчук також переконаний, що теми рівних прав для ЛГБТ-ком'юніті та гендерної рівності взаємопов'язані та є частиною дискусії щодо різноманітності та інклюзії.

"Ми вирішили об'єднати різні ініціативи навколо спільних цілей та завдань", — додає директор "Точки опори ЮА".

У межах ініціативи другий рік поспіль проводиться форум "БАМ!" (Бізнес/активізм/медіа) на підтримку прав людини. Як кажуть організатори, захід став унікальною платформою, яка об'єднує однодумців, які виступають за гендерну рівність, різноманітність та інклюзію в українському суспільстві.

"Для нас було важливо не створювати вузьке експертне коло, а зробити тему прав людини доступною та цікавою для кожного", — наголошує Ольга Неманежина. Спікерами форуму стають науковці, політики, журналісти, блогери, селебрітіс, правозахисники, бізнесмени. Усі вони підтримують спільні цінності "союзників у дії".

Цього року для участі в "БАМ!" запросили й представників різних релігійних конфесій.

"Ми хотіли обговорити, як нам загалом вибудовувати діалог та досягати компромісів, щоб потреби всіх груп враховувалися", — пояснює Таня Касьян, проєктна менеджерка організації "Точка опори ЮА". За словами Тимура Левчука, присутність релігійних лідерів на форумі означає, що консервативне ставлення з їхнього боку до ЛГБТ-теми поступово трансформується.

"Це дає надію на те, що конфлікти між нами будуть подолані. Ми всі живемо в одній країні, і нам важливо об'єднуватися та розуміти потреби одне одного", — вважає активіст.

Коло друзів

У межах проєкту цього року вперше відбулося нагородження союзників — так у правозахисному русі називають людей гетеросексуальної орієнтації, які підтримують ЛГБТ-спільноту та засуджують гомофобію в будь-яких її проявах. Голосування проходило з 24 вересня до 3 листопада, а нагородження переможців відбулося 22 листопада в Києві. Найдружнішим політиком визнали народну депутатку Інну Совсун. Найбільш дружнім держслужбовцем стала омбудсмен Людмила Денісова, дружньою представницею бізнесу – керівниця сталого розвитку холдингу StarLightMedia Яна Гончаренко, дружньою блогеркою – журналістка та ведуча шоу "Рагулі" Тетяна Микитенко.

У номінації "Найдружніша журналістка" одразу дві лауреатки — Яна Радченко, яка співпрацює з проєктами "Explainer", "Неначасі" і "Повага", та Емма Антонюк, кореспондентка програми "Вікна-новини" на СТБ. Уляна Пчолкіна здобула нагороду як дружня військова волонтерка, а союзником року став Посол Єннес де Мол. У кожного з переможців свої причини підтримувати ЛГБТ-рух в Україні та й внесок у правозахисний рух різний. Проте всі лауреати та лауреатки премії, з якими поспілкувався Фокус, наголошують, що без толерантного ставлення та поваги до різноманітності розвиток суспільства неможливий.

Народна депутатка Інна Совсун давно займається питаннями гендерної рівності в країні, і логічним продовженням цієї теми стала підтримка ЛГБТ-ком'юніті.

"Для мене принципово важливо створити суспільство, у якому кожна людина може бути щасливою в тій формі, яку вона для себе вибрала", — коментує вона. Перемогти в номінації дружніх до ЛГБТ-політиків для неї не важко — через відсутність конкуренції в цій сфері. Совсун стала єдиною народною депутаткою, яка цього року прийшла на Марш рівності. На жаль, ні депутати, ні чиновники публічно не підтримують квір-спільноту: хтось через консервативні погляди, інші ж бояться втратити політичний вплив. За словами співрозмовниці, шлях, який наразі проходить ЛГБТ-рух в Україні, схожий на боротьбу за рівні права чоловіків та жінок.

"Ще десять років тому в парламенті не прийнято було говорити про гендерну рівність, депутати не хотіли торкатися цієї теми. Наразі все інакше. Навіть якщо хтось із депутатів дозволить собі сексистський жарт, то зіткнеться з потужною критикою в парламентській залі. Політики вже бояться сказати щось не те. Думаю, що із захистом прав ЛГБТ буде така сама історія", — коментує вона.

Як вважає Яна Радченко, важливо, щоб гетеросексуальні люди ставали союзниками та активно висловлювалися на захист ЛГБТ-ком'юніті.

"Значна частина населення і так є союзниками, просто не усвідомлює цього. Вони ставляться до ЛГБТ-людей без негативу, розуміють цінність рівних прав, але не виходять на прайди і не висловлюють свою позицію публічно", — говорить журналістка. Проте визначати себе як союзника дуже важливо, вважає вона. Це дозволить створити безпечний простір і дасть людям впевненість, що їх шанують та зможуть захистити. За словами Яни, головний крок для підтримки ЛГБТ-спільноти – це небайдуже ставлення.

"Не варто мовчати, коли когось цькують за його сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність. Треба захищати, допомагати, підтримувати", — упевнена вона.

Про те, що не можна ігнорувати образу інших людей, говорить і Тетяна Микитенко. Якщо хтось невдало пожартував чи висловився, то іноді досить сказати, що це не окей, і це вже змусить того, хто говорив, замислитися про те, що він переходить особисті межі і може когось поранити.

"Коли ситуація складніша і є реальна загроза безпеці іншої людини, можна підійти і стати поруч з нею, щоб показати, що вона не одна", — пояснює ведуча.

Стратегія win-win

Яна Гончаренко зі StarLightMedia переконана, що розвиток різноманітності та інклюзії – це виграшна стратегія навіть із професійної точки зору.

"Наявність у команді людей різного досвіду, поглядів та переконань допомагає покращити якість її рішень, ефективність та інноваційність. Я не вірю у свободу ідей та творчості в культурах, де немає свободи самопрояву для окремої особистості", — наголошує Гончаренко. Компанії, у яких не усвідомлюють цього зараз, обов'язково зіштовхнуться з великими труднощами в залученні та утриманні талантів у найближчому майбутньому, упевнена вона.

Найчастіше союзництво — це про прості речі, які можуть на багато що вплинути. Наприклад, у Міжнародний день боротьби з гомофобією та трансфобією, що відзначається 17 травня, Єннес де Мол вирішив вивісити веселковий прапор не лише на будівлі посольства, а й на резиденції посла Нідерландів на Печерську.

"Для мене це абсолютно природно, але деякі наші українські друзі, мабуть, сприйняли це як сміливий крок, оскільки ми отримали достатньо питань від ЗМІ щодо цього", — зізнається дипломат.

В ідеалі будь-яка підтримка ЛГБТ-спільноти має починатися з правильної підготовки. Як каже активістка Уляна Пчолкіна, для початку непогано розібратися в проблематиці, зрозуміти, навіщо проводяться прайди та які права в Україні відстоюють громадські організації.

"Як правило, люди дуже різко і негативно про щось висловлюються, коли не розуміють суті і не знаються на причинах того, що відбувається", — додає Уляна. Активістка впевнена, що навіть якщо у твоєму оточенні є гомофобний друг чи член сім'ї, то важливо спокійно надавати йому роз'яснювальну інформацію, без агресії та різкої реакції.

Сама поява таких нагород та проведення форумів на тему рівних прав говорить про те, що українське суспільство змінюється. Якщо ще п'ять років тому такі дискусії в публічному просторі були дуже рідкісними, то зараз ситуація змінюється. Підтримувати ЛГБТ-спільноту вже не здається багатьом українцям чимось злочинним чи ганебним, дедалі частіше люди стають союзниками та заявляють про свою позицію відкрито. Наступний крок — це зміна законодавства, що дозволить зробити українське суспільство справді безпечним для всіх, а не лише для якоїсь однієї його частини.