Шкільна реформа в Україні. Які проблеми потрібно подолати, щоб не стикнутися із саботажем у вересні

З 1 вересня діти, які чотири роки навчалися у Новій українській школі (НУШ) за новими стандартами та програмами, мають піти у так само реформований п’ятий клас. За концепцією реформи 5–6 класи є адаптаційними, їхні програми повинні дати можливість плавно перейти від початкової школи до базової з більшою кількістю освітніх галузей і компетентностей, які має опанувати учень. Для цього планувалося розвантажувати дітей, щоб вони не розривалися між двома десятками предметів, як зараз у середній і старшій школах, а зосереджувалися на ключових дисциплінах і вивчали інтегровані курси, які поєднують кілька предметів.

Попередня робота з просування реформи виконана. Затверджені законодавчі норми, зокрема Державний стандарт базової освіти. Також Міністерство освіти та науки підготувало навчальні програми і модулі для 5-9 класів. У 2021–2022 навчальному році 144 українські школи пілотують ці новели з тим, щоб потім на базі їхнього досвіду втілити реформу у всіх навчальних закладах України. Проте вже зараз пілотні школи зіштовхнулися з низкою проблем, зокрема системними, які викривлюють концепцію НУШ і не дають реалізувати реформу так, як задумувалось. Це нові програми і модулі, за своїм змістом протилежні тому, що постулює реформа, а також брак ресурсів і недостатні зміни умов праці в школах.

Якщо ці проблеми не вирішити, то з вересня з ними стикнуться всі українські школи, а це може призвести до саботажу і несприйняття реформи як освітянами, так і суспільством загалом.

Тягар науки. Чому Типова освітня програма стала мішенню для критики

"Вибухівкою", закладеною під підвалини реформи, стала Типова освітня програма, видана міністерством на початку 2021 року. У цьому документі прописані освітні галузі, шкільні предмети, що їм відповідають, а також кількість годин навчання на кожен предмет. Ознайомившись із ним, освітяни, активісти та частина батьківства обурилися, бо навчальне навантаження за новими програмами збільшується, а не зменшується, як того вимагала реформа. Наприклад, у п’ятому класі передбачається загалом 31 навчальна година на тиждень, а це означатиме шість-сім уроків щодня. У дев’ятому класі кількість годин збільшилася до 36, або більш ніж сім уроків щоденно. Кількість предметів у нових програмах так само істотно не відрізняється від нинішньої.

"Міністерську Типову програму можна охарактеризувати однією фразою: нічого не змінилося, і змінюватись не буде", — казала тоді Фокусу Людмила Булигіна, вчителька інформатики з Київського політехнічного ліцею НТУУ "КПІ". Цю завантаженість уже відчувають учасники пілотного проєкту, які вимушені балансувати між гуманним ставленням до дітей і вимогами держстандарту, який визначає те, що повинні знати й уміти учні після завершення навчання.

Полегшити становище учнів, за задумом розробників нових програм, мають інтегровані курси, які поєднують різні навчальні дисципліни. Принаймні таке бачення у Романа Шияна, одного з розробників. Наприклад, якщо поєднати українську мову та літературу, можна засвоїти правила мови, проаналізувати певний твір і за одну годину вивчити те, на що раніше виділялося дві години. Утім, ідея інтегрованих уроків непопулярна серед українського вчительства, у школах їх запроваджують одиниці-ентузіасти. Це відбувається тому, що кожен учитель захищає передусім власні предмет і години, за які йому нараховується заробітна платня. Тому навряд чи українські школи у вересні масово запровадять інтегровані курси заради оптимізації навчального процесу та його полегшення для учнів.

Нічого під рукою. Для чого в Україні ввели науково-академічну експертизу шкільких підручників

Школи, які пілотують реформу в п’ятих класах, зіштовхнулися з браком підручників і навчальних матеріалів, складених за новими програмами. Їх у навчальних закладах отримали в кращому випадку в жовтні, бо міністерство затвердило підручники лише наприкінці серпня. Проте проблема полягає не лише у вчасному постачанні підручників, але і в їхній якості. Ця проблема, не нова для української середньої освіти, восени 2021 року значно актуалізувалася у зв'язку із скандалами з вмістом підручників. Зокрема, у соцмережах гучно обговорювали поради лікувати онкологічні захворювання содою, а застуду — компресами зі спиртом, викладені у підручнику з хімії для дев’ятого класу.

Тому навколоосвітня громада загалом позитивно сприйняла проголосований 14 грудня у Верховній Раді законопроєкт №5465, згідно з яким підручники мають ґрунтуватися на наукових даних, академічній доброчесності та не містити плагіату і дискримінаційних висловлювань. Також запроваджується експертиза підручників саме за цими вимогами. Закон набирає чинності за шість місяців, а це означає, що до вересня 2022 року підручники мають пройти таку експертизу і бути затвердженими міністерством для друку. Оскільки науково-академічна експертиза триває довго, є ризик, що учні не отримають нові якісні підручники у вересні.

Де стимули? У школах чекають на механізми підвищення кваліфікації та реформу оплати праці вчителів

Жодна реформа не буде дієвою без людей, а шкільна — без учителів. Підготовка педагогів до викладання за новими стандартами є одним із ключових чинників успіху НУШ. А цього, на жаль, не відбувається, на відміну від реформи початкової школи, коли організували масові курси підготовки вчителів. Більш того, не працює механізм підвищення кваліфікації, затверджений у законі "Про освіту", згідно з яким педагоги можуть навчатися у різних надавачів освітніх послуг.

"Цьогоріч виділили гроші на підвищення кваліфікації, але немає механізмів їх доставлення безпосередньо в заклади освіти. Учителі не можуть скористатися своїми правами на вибір форм, видів і тем підвищення кваліфікації", — говорить Олександр Елькін, голова ради ГО "ЕдКемп Україна", організації, що опікується професійним поступом українських освітян.

Наразі єдиною можливістю покращити свої вміння та навички є інститути підвищення кваліфікації. Утім, лише сім із 24 цих установ мають курси за стандартами НУШ. На це скаржився навіть Сергій Шкарлет, міністр освіти та науки, на форумі "Нова українська школа 2021".

Багато важить і фактор грошей. Учителі пілотних шкіл працюють на власному ентузіазмі, бо доплат за цей проєкт не мають, на відміну від пілоту початкової школи, за який педагоги отримували грошове заохочення. Більш системною проблемою є оплата праці педагогів загалом. Вона базується на старому принципі, коли ставку нараховують за мінімальні 18 годин навантаження на тиждень.

В експертному середовищі вже кілька років обговорюють реформу оплати праці вчителів, яка б базувалася не на погодинній тарифікації, а, наприклад, на їхніх актуальних знаннях і вміннях. Проте ця ідея непопулярна, адже на її реалізацію потрібна політична воля міністерства і перегляд ідеології викладання загалом.